29 травня 2026 року у Любляні, в залах Словенського етнографічного музею, відбулося урочисте відкриття виставкового проєкту під назвою “Вишивана Україна: народний одяг українців кінця ХІХ – ХХ століття”. Основу масштабної експозиції склали 40 повністю автентичних комплектів традиційного українського вбрання, які були відібрані з багатих фондових колекцій львівського Музею народної архітектури і побуту імені Климентія Шептицького (відомого як “Шевченківський гай”), а також із особистого зібрання колекціонерки Наталії Холод.
Ця масштабна культурна ініціатива стала можливою та успішно реалізується завдяки офіційній підтримці Посольства України в Словенській Республіці, безпосередньо Словенського етнографічного музею, а також профільних міністерств культури обох держав — України та Словенії.
Традиційне вбрання як маніфест національної ідентичності
Головна концепція виставки полягає в тому, щоб продемонструвати європейським відвідувачам українську вишивку та традиційний одяг не просто як елементи декоративно-ужиткового мистецтва, а як фундаментальний маркер національної самоідентифікації та неоціненний скарб культурної спадщини. Це простір, де органічно переплітаються велика історія, глибока родинна пам’ять, багатовікові традиції та незламна українська ментальність.
Експозиційний простір вибудувано особливим чином: у центрі уваги перебуває не лише естетика текстилю, а передусім історичний контекст та зворушливі особисті долі людей і родин, які свого часу створювали та носили ці речі. Завдяки такому формату “мікроісторій” кожен гість музею може наочно простежити, як саме традиційне вишите вбрання невідступно супроводжувало українців у найважливіші моменти їхнього приватного життя та в різні історичні епохи.
Дзеркало історичних випробувань та трагедій ХХ століття
Представлені в Любляні експонати промовляють до глядача через призму життєвих шляхів окремих майстрів, цілих сімей та багатьох поколінь. Вони виконують роль своєрідного історичного провідника, що допомагає закордонній публіці осмислити та відчути найбільш драматичні й складні сторінки українського минулого. Серед них і трагедія Голодомору, і жорстокі сталінські заслання українців до Сибіру та радянські концентраційні табори, самовідданий дисидентський рух опору, і нівелююча радянська культурна політика. А також катастрофа на Чорнобильській АЕС та могутня хвиля національного відродження наприкінці 1980-х років.
Від вимушеної евакуації до збереження спадщини
Окремою важливою та надихаючою частиною цього виставкового проєкту стала особиста історія колекціонерки Наталії Холод. Початок повномасштабного російського вторгнення та пов’язаний із цим вимушений переїзд разом із сім’єю до Словенії стали для жінки потужним внутрішнім імпульсом. Вона присвятила себе активному дослідженню, збору та збереженню зразків українського традиційного одягу.
Головною метою Наталії було не лише підтримати ментальний зв’язок українських вимушених переселенців із рідною культурою в евакуації, а й мовою мистецтва розповісти світові правду про Україну. На сьогодні її приватна збірка вже налічує понад 150 унікальних предметів гардероба, що репрезентують 12 різних історико-етнографічних регіонів України.
Організатори проєкту твердо переконані, що ця експозиція перетвориться на дієвий майданчик для живого міжнародного культурного діалогу між громадами України та Словенії. Завдяки мові народного одягу, відвертим особистим оповідям та професійним музейним колекціям, багата українська культура постане перед вибагливою європейською аудиторією як жива, надзвичайно глибока, філософська та абсолютно самобутня традиція.
Джерело mincult.gov.ua
