Минуло 105 років від дня народження надзвичайно обдарованої художниці, майстрині декоративного розпису Віри Федосіївни Клименко-Жукової. Життєвий шлях нашої славетної землячки (1921–1965) виявився болісно коротким — вона пішла з життя у віці лише 44 років. Проте за цей невеликий проміжок часу мисткиня зуміла зробити фундаментальний внесок у скарбницю українського мистецтва, залишивши по собі нев’янучу красу.
Від витоків Петриківки до київської порцеляни
Віра Клименко-Жукова народилася у легендарному селі Петриківка, яке знане на весь світ своїм унікальним малюванням. Саме там, серед майстрів-самородків, вона опановувала ази знаменитого розпису, робила перші кроки у творчості та здобувала своє початкове визнання.
Згодом її доля та ключовий етап професійної діяльності були нерозривно пов’язані з Київським експериментальним кераміко-художнім заводом (КЕКХЗ). На цьому підприємстві у 1947 році талановита майстриня обійняла посаду керівника художнього цеху. Разом із плеядою талановитих землячок — Марфою Тимченко, Галиною Павленко-Черниченко та Вірою Павленко — вона стала фундаторкою абсолютно нового, оригінального стилю оздоблення порцелянових виробів, в основу якого лягли мотиви традиційного петриківського розпису.
Витонченість та гармонія творів Віри Федосіївни донині вважаються взірцевими. Її роботи є “еталоном” для художників, які працюють у складній техніці надглазурного розпису порцеляни.
Про життєвий і творчий шлях мисткині нагадали проєкт “Модерна Україна” та Ірина Шартавська, цитуючи матеріали Національного музею декоративного мистецтва України.
Після закінчення семирічної школи Віра навчалася у школі декоративного малювання під керівництвом славетної Тетяни Пати. До початку Другої світової війни вона працювала в артілі художніх вишивок та тканин у селі Великі Сорочинці на Полтавщині, а пізніше розписувала таці в артілі “Металопіднос” у місті Жостово.
Саме завдяки Вірі Клименко-Жуковій та її колегам петриківський розпис (який сьогодні внесений до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО) знайшов своє втілення на порцеляні.
Художниця досконало оволоділа специфікою малювання на порцеляні. Вона віртуозно використовувала білизну та тендітність матеріалу, доповнюючи його вишуканими рослинними орнаментами. Її авторському стилю притаманна надзвичайна ажурність: плавно закручені гілочки, перисте листя, дрібні прожилки та тонкі травинки створюють неповторний мереживний ефект.
Спадщина у музейних фондах
Віра Федосіївна не залишала роботу на заводі до останнього подиху. Розроблені нею взірці орнаментів для деколей (перевідних малюнків) використовувалися у виробництві ще протягом тривалого часу після її смерті.
На сьогодні у музейних колекціях зберігається значна частина її доробку. У фондах лише одного музею нараховується 49 творів з порцеляни: вази, блюда, чайні та кавові сервізи, набори для напоїв, баклаги та чайники, прикрашені багатоколірним розписом і позолотою.
Починаючи з 1946 року, майстриня була активною учасницею численних художніх виставок як в Україні, так і на міжнародному рівні.
Найцінніша збірка її робіт — від декоративних панно на папері до розкішних сервізів та ваз — представлена в Національному музеї українського декоративного мистецтва, де кожен охочий може доторкнутися до краси, створеної руками видатної майстрині з Дніпропетровщини.
Джерело gorod.dp.ua
