Мистецька ініціатива “Музей покинутих міст”, яку втілює в життя Кам’янський історичний простір ГО “Коло М Амая” у тісній співпраці з Музеєм історії міста Кам’янського та за фінансової підтримки Українського культурного фонду, продовжує поповнюватися глибокими художніми творами. Головна мета проєкту — збереження пам’яті про значущі та дорогі серцю куточки нашої країни.
Нещодавно мистецька колекція цього проєкту збагатилася натюрмортом під назвою “Соняхи і мед”. Цю картину запорізький художник Микола Шиверський створив безпосередньо в Бердянську ще до початку повномасштабної російської агресії.
Картина зображує затишну картину приазовської оселі, де час мовби зупинився: яскраво-золотаві соняшники у вазі, стиглі фрукти та баночка запашного меду поряд із простими побутовими речами.
Цей витвір мистецтва є символом світла, сонячного тепла та мирного спокою — усього того, що обов’язково повернеться до приморського міста.
Шлях від запорізьких зимівників до головних морських воріт Приазов’я
Аби відчути та осягнути унікальний дух цього краю, слід звернутися до його історичних витоків. Бердянська коса разом із гирлом річки Берда з давніх-давен приваблювали людей своїми багатими ресурсами — ділянками для вилову риби, покладами солі та захищеною від негоди зручною гаванню.
Козацька спадщина: на територіях довкола Бердянської затоки здавна існували козацькі зимівники та рибні промисли. Військо Запорозьке активно видобувало сіль із місцевих лиманів та займалося промисловим рибальством.
Офіційне заснування: історію міста офіційно відраховують від 1827 року, коли на березі затоки було закладено першу пристань.
Мультикультурний розвиток: Бердянськ стрімко розростався як важливий центр міжнародної торгівлі. Сюди активно переселялися українські селяни й козаки із Чернігівщини, Полтавщини та Катеринославщини, німецькі колоністи, які принесли з собою прогресивні технології землеробства й ремесла, грецькі, болгарські та албанські (арнаутські) громади, які засновували поруч цілі селища й передмістя. А також європейські купці й підприємці, завдяки яким зерно із родючих приазовських степів експортувалося до Великої Британії, Франції та Італії.
Зв’язок часів та збереження пам’яті
Сьогодні Бердянськ тимчасово перебуває в окупації та з нетерпінням чекає на своє звільнення. Його багата історія, як і полотно Миколи Шиверського, є беззаперечним нагадуванням: історичне й культурне коріння цього краю — міцне, українське та сповнене внутрішньої сили.
Натюрморт “Соняхи і мед” посідає вагоме місце серед експонатів Музею покинутих міст. Він дбайливо зберігає сонячне світло й тепло українського Приазов’я для прийдешніх поколінь та зміцнює віру в те, що рашистські окупанти будуть остаточно вигнані з нашої землі, а сонячний Бердянськ знову повернеться до вільного життя під синьо-жовтим стягом.
