Мало хто знає, що коріння творчого темпераменту Віктора Зарецького — одного з найяскравіших представників покоління шістдесятників — закладено в індустріальних пейзажах Юзівки, Горлівки та Кам’янського. Саме тут пройшли його дитинство та юність, сповнені передвоєнної енергії.
В міській бібліотеці Кам’янського на сторінці соціальної мережі Фейсбук розповіли про творчий шлях відомого художника.
Ритм як основа стилю
У 1940 році дев’ятикласник Віктор разом із подругою Анфісою був завсідником місцевих танцмайданчиків. Як зазначає Олексій Горський у книзі “Алла Горська. Мисткиня у просторі тоталітаризму”, майбутній художник був блискучим танцюристом. Цей юнацький досвід став неочевидним, але вирішальним фактором його майстерності:
Пластика та лінія. Рух танцю перевтілився у витончену, майже музичну лінію на полотні.
Динаміка. У його роботах завжди відчувається прихована напруга та внутрішня ритміка.
Декоративність. Саме за складну орнаментальність та символізм Зарецького згодом охрестять “українським Клімтом”.
Творчий тандем та трагедія
Віктор Зарецький був не лише віртуозним живописцем, графіком і педагогом, а й частиною легендарного подружнього та творчого союзу. Разом із дружиною, незламною Аллою Горською, вони стали лідерами національного відродження 1960-х, створюючи монументальні мозаїки та вітражі, що повертали українському мистецтву його ідентичність.
Їхній спільний шлях обірвався трагічно у 1970 році. Вбивство Алли Горської стало шоком для інтелігенції, а спроби КДБ сфабрикувати справу проти батька Зарецького лише підкреслили політичне підґрунтя цього злочину.
Сьогодні спадщина Зарецького — це поєднання модернізму, глибокого психологізму та нестримної енергії руху, яку він колись відчув на танцмайданчиках своєї юності.