Культурно-історичний простір Дніпра поповнився визначною пам’яткою. Свого часу відомий майстер створив в одному-єдиному екземплярі особливий меморіальний світильник — “Менору пам’яті”. Протягом багатьох десятиліть цей раритет був невіддільною частиною різноманітних скорботних та пам’ятних церемоній. Тепер же він увійшов до масштабного зібрання історичних цінностей музею “Менори”.
Детальною інформацією про цю подію поділилися представники Єврейської громади Дніпра:
«Музей «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні», який виконує роль провідної культурно-історичної інституції Єврейської громади Дніпра, додав до власного зібрання новий ексклюзивний експонат. Йдеться про меморіальний світильник під назвою «Менора пам’яті» («Менора Зікарон»). Автором цього витвору є Аркадій (Аарон) Шміст — людина, котра належала до ключових лідерів процесу єврейського відродження як у Дніпрі, так і в усій Україні.
Упродовж тривалого часу цей світильник активно задіювався Єврейською громадою Дніпра під час проведення офіційних церемоній, присвячених увічненню пам’яті людей, які стали жертвами Голокосту. Відтепер він посів своє почесне та гідне місце у постійній музейній експозиції.
Створення «Менори пам’яті» Аркадієм Шмістом відбулося задовго до того, як на території масових розстрілів єврейського населення у Дніпрі встановили офіційний пам’ятний знак (йдеться про територію Довгої балки, яка пізніше стала парком імені Гагаріна, а на сьогодні відома як Студентський парк). Цей світильник перетворився на один із ключових символів щорічних траурних зібрань, які організовувала на цьому місці Єврейська громада Дніпра. З огляду на це, зазначений експонат є не лише оригінальною авторською художньою роботою, але й безпосереднім, живим учасником процесу збереження історичної пам’яті про жертв нацизму в нашому місті.
Творець меморіального світильника Аркадій (Аарон бен Лейзер) Шміст (роки життя 1946–2005) був серед тих постатей, які безпосередньо стояли біля витоків відновлення єврейського суспільного та культурного життя у Дніпрі наприкінці 1980-х років. При цьому одним із найголовніших векторів його особистої діяльності стало саме збереження історичної правди та пам’яті про євреїв, які загинули внаслідок нацистського геноциду.
Саме з ініціативи Аркадія Шміста свого часу було організовано та проведено перші відкриті жалобні заходи на території Студентського парку. Це саме те місце, де впродовж 13-14 жовтня 1941 року каральні підрозділи нацистів безжально знищили від одинадцяти до тринадцяти тисяч мешканців нашого міста. Завдяки його непохитній наполегливості, залізничній волі та особистим зусиллям, майже через шістдесят років після тих страшних подій на цьому місці з’явився перший пам’ятний знак. Ця подія заклала початковий фундамент для подальшого зведення масштабного меморіального комплексу.
Конструкція та оформлення світильника наповнені глибоким символізмом. Дванадцять свічок слугують нагадуванням про тисячі єврейських життів, обірваних у Довгій балці, і водночас уособлюють пам’ять про понад шість мільйонів євреїв, які стали жертвами Голокосту на теренах усієї Європи. Верхівку світильника прикрашає шестикратне повторення комбінації літер івриту «ה» («Хе») та «י» («Йуд»). Разом вони утворюють слово «Хай», що в перекладі означає «Життя». Це символізує незламне відродження єврейського народу всупереч усім жахам Катастрофи. Цілком виправдано, що ще за життя автора, в одній зі статтей часопису «Шабат Шалом», цей витвір назвали «Менора Зікарон» («Менора пам’яті») — назвою, яка максимально точно відображає його глибинну суть та призначення».
«Цей світильник є не лише нагадуванням про трагедію Голокосту, а й пам’ятником людям, які наприкінці 1980-х років повертали Дніпру його єврейську пам’ять, і для нашого Музею особливо важливо зберігати не лише документи та фотографії, а й предмети, які самі були частиною цих історичних подій, а «Менора пам’яті» водночас розповідає і про трагедію єврейського народу, і про історію відродження єврейської громади нашого міста, – зазначає заступник директора Музею, кандидат історичних наук, доктор Єгор Врадій, – від імені музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» я висловлюю щиру подяку рабину Реувену Камінецькому за передачу цього унікального експоната та Олександру Шеферу за сприяння у його надходженні до музейної колекції».
Джерело gorod.dp.ua
