18 червня у бібліотеці на Шевченка відбулося чергове засідання хобі-клубу “Колекціонер”. Цього разу зустріч перетворилася на справжню подорож у часі та просторі, створену з двох частин: “Українська порцеляна” та “Ляльки-мотанки за мотивами творчості Т. Г. Шевченка. Рослинні символи України”.
Мелодія “білого золота” України
Перша частина заходу була присвячена витонченому мистецтву, яке часто називають “білим золотом”. Присутні мали змогу доторкнутися до прекрасного, споглядаючи унікальні порцелянові вироби з фондів музейної кімнати бібліотеки та приватних колекцій. Провідні бібліотекарі бібліотеки на Шевченка Алла Гузовська та Катерина Мовчанова розповіли про історію української порцеляни, легендарні заводи, де народжувалися ці крихкі шедеври та відомих скульпторок, які створювали красу.
Головною перлиною та центром загальної уваги стала знаменита статуетка “Травнева ніч” —порцелянова історія кохання, створена королевою білого золота України Оксаною Жникруп. Скульпторка створила її у віці 25 років.
Фігурка дихає атмосферою України 50-х років: вишиванки, традиційний одяг, тепла палітра. В ній — те, чого сьогодні так не вистачає: миру, тиші, ніжності, любові та затишку.
Такі речі — не просто вінтаж. Це частинки пам’яті, що зігрівають крізь десятиліття.
Кобзареве слово, що проросло в мотанках
Друга частина засідання перенесла гостей у світ прадавніх оберегів та поетичного слова. Своєю творчістю та особистою історією створення ляльок-мотанок поділилася кам’янчанка Тетяна Мінченко.
Кожна її авторська робота — це окремий витвір мистецтва, де нитки та тканина переплітаються з високою поезією. Презентуючи свої ляльки, майстриня зачитувала рядки з віршів Тараса Шевченка, які й надихнули її на створення того чи іншого образу.
Кожна мотанка уособлювала певну рослину-символ нашої землі, оспівану Кобзарем: калина — символ дівочої вроди та України, лілея — втілення чистоти, барвінок — знак незгасного життя, чорнобривці, шипшина, дві тополі…
Вишивка на вбранні цих ляльок вражала присутніх своєю ювелірною витонченістю, багатством барв та унікальним характером. Здавалося, що в кожному стібку б’ється серце самої України — нескорене, талановите і безмежно красиве.
Зустріч клубу “Колекціонер” вкотре довела: поки ми бережемо свої традиції, пам’ятаємо історію та надихаємося рідним словом — наш зв’язок із корінням залишається нерозривним.
Автор Юлія Дон
