Учора, 11 червня, у бібліотеці на Шевченка відбулася знакова зустріч краєзнавчого товариства під назвою “Січеславщина — осердя подвижників бандурництва ХХ сторіччя”. Тут презентували фундаментальну книжку, що побачила світ наприкінці 2025 року у видавництві “Ліра”, вона стала справжньою подією: на майже 300 сторінках зібрано не лише систематизовані матеріали та рідкісні газетні вирізки, а й унікальні історичні світлини.
Науковий дует: Микола Долгов та Валентина Галацька
Автором цієї праці є Микола Долгов — знаний філолог, історик та фольклорист, ім’я якого внесене до Української фольклористичної енциклопедії. Дослідник багато років присвятив вивченню кобзарства Придніпров’я у другій половині ХХ століття (період після Дмитра Яворницького). Захистивши кандидатську дисертацію, він став справжнім літописцем музичних традицій нашого краю.
Разом із ним до нашої бібліотеки завітала Валентина Галацька, кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник та доцент Українського державного університету науки і технологій.
Пані Валентина надзвичайно цікаво та натхненно розповіла про значення цієї праці, розкривши глибину дослідження з філологічної та історичної точок зору. Її фаховий погляд допоміг присутнім по-новому відкрити для себе феномен кобзарства.
Зберегти для нащадків
Цінність книги полягає у її масштабності: Микола Долгов дбайливо систематизував архівні матеріали, щоб уберегти їх від забуття. Автор охопив різні епохи — від розквіту бандурництва до трагічного періоду репресій. Зокрема, у книзі згадується кривавий з’їзд бандуристів у Харкові 1933 року, організований Гнатом Хоткевичем, коли сотні митців були знищені за наказом радянської влади. Є тут і розповідь про Олександра Башловку із Царичанки, який попри заборони виконував думу про Голодомор 1933 року.
Кам’янський слід у музичній історії
Важливим пластом видання є наша місцева історія. Микола Долгов провів титанічну роботу, збираючи по крихтах факти та унікальні світлини, що дозволило повернути із забуття імена наших талановитих земляків.
Особисті спогади
Після офіційної частини ексклюзивно для нашої редакції Валентина Галацька прокоментувала цю подію, наголосивши на унікальності зібраного матеріалу та важливості збереження фольклорної спадщини для наступних поколінь. Вона з особливою теплотою та фаховою глибиною розкрила перед нами зміст розділу про славетну династію Лобків, закладеного в основу дослідження:
– Окремий розділ книги автор присвятив нашій місцевій історії, у центрі якої — славетна музична династія Лобків. Сергій Матвійович Лобко, чиє життя було нерозривно пов’язане з працею на заводі ДМК, мав рідкісний дар: у вільний час він перетворював дерево на живі, співочі бандури.
Його справу з великою любов’ю та майстерністю продовжив син — Михайло Сергійович Лобко, заслужений артист України. Понад десятиліття, з 1946 по 1957 роки, він натхненно керував капелою бандуристів при Палаці культури металургів, формуючи культурний ландшафт нашого міста. Михайло Сергійович відійшов у вічність у 2001 році тут, у Кам’янському, проте залишив по собі безцінний спадок. Мистецтво, якому він присвятив усе своє життя, не згасло — воно продовжує жити в серцях та руках його численних учнів, які стали знаними бандуристами та справжніми майстрами українських музичних традицій.
Для мене ця тема дуже особиста.
Ще у 90-х роках я разом із Миколою Олексійовичем їздила в експедиції, гостювала в Михайла Лобка на лівому березі, слухала його розповіді та гру на бандурі, зробленій батьковими руками. Ці теплі спогади сьогодні ожили з новою силою завдяки зустрічі, яку організувала для нас заступник директора бібліотеки Тетяна Герасюта.
На думку пані Валентини, бандура — це не просто інструмент, це символ нашої ментальності та незнищенної душі. Вона відзначила, що Микола Долгов зробив неоціненний подарунок для науки та нащадків, а ми, читаючи цю книгу, відчуваємо, як нерозривно пов’язані минуле та майбутнє.
Зворушливі моменти
Зворушливим моментом зустрічі став виступ колишніх солісток капели бандуристів палацу культури металургів Валентини Яланської та Надії Бондаренко. Вони заспівали «а капела», і в ці хвилини здавалося, що саме час повернувся назад — до витоків, до тих самих мелодій, які берегли в собі майстри минулого.
Саме цей живий зв’язок поколінь і є головною цінністю дослідження. Це нагадування про те, як важливо берегти те, що робить нас українцями.
Автор Віолетта Луньова
