У відомому лондонському музеї Зібрання Воллеса (The Wallace Collection) розпочала роботу унікальна експозиція, повністю присвячена живописній спадщині видатного державного діяча Вінстона Черчилля.
Понад пів сотні рідкісних шедеврів
Виставковий проєкт зібрав в одному просторі понад 50 мальовничих полотен, значна частина яких раніше майже не демонструвалася широкому загалу. За заявою організаторів, ця подія є найграндіознішим та наймасштабнішим показом художніх робіт Черчилля за останні 60 років.
Майбутній глава британського уряду відкрив у собі пристрасть до малювання в розпал Першої світової війни. Це сталося у 1915 році, коли він змушений був піти у відставку з урядової посади через трагічний фінал Дарданелльської операції та боїв на півострові Галліполі. Як зазначає кураторка виставки Люсі Девіс, саме мистецтво та робота з пензлем допомогли Черчиллю подолати сильне емоційне потрясіння, глибоке розчарування та хронічний стрес.
Самоучка з унікальним баченням світу
Черчилль опановував тонкощі живопису переважно самотужки, хоча на початковому етапі своєї творчості прислухався до професійних порад і настанов живописця Джона Лавері. З часом його головним захопленням стало створення пейзажів. Натхнення для своїх робіт він шукав під час мандрівок мальовничим півднем Франції, а також екзотичним Марокко. Візитною карткою його художнього стилю стали насичені й соковиті сині та охристі відтінки.
Особливе місце в представленій експозиції посідає відома картина “Вежа мечеті Аль-Кутубія”(The Tower of the Koutoubia Mosque). Це єдине полотно, яке лідер Британії створив безпосередньо в період Другої світової війни. Завершивши історичну Касабланкську конференцію, Черчилль підніс цей пейзаж як презент американському президентові Франкліну Рузвельту. Через роки власницею цього витвору мистецтва стала голлівудська зірка Анджеліна Джолі, а у 2021 році картину пустили з молотка на престижному аукціоні.
Живопис як дзеркало душі поза політикою
Попри те, що життя Черчилля минало у вирі бурхливих і доленосних політичних подій, він практично ніколи не переносив тогочасні реалії на свої полотна. Організатори виставки підкреслюють: його картини відкривають публіці абсолютно несподівану особистість — людину життєлюбну, з тонким почуттям гумору, щиро зачаровану гармонією та красою природи.
Одним із поодиноких випадків, коли реальність пробилася крізь пейзаж, стала робота “Пляж у Волмері” (The Beach at Walmer), датована 1938 роком. На перший погляд, автор змалював цілком безтурботне й тихе узбережжя на півдні Англії. Проте присутність артилерійської гармати на передньому плані композиції промовисто натякає на неминуче наближення нового глобального військового конфлікту.
Окрема частина експозиції присвячена періоду після завершення Другої світової війни. Зазнавши поразки на тогочасних парламентських виборах, Черчилль знову з головою поринув у художню творчість. Він не полишав малювання до останніх днів свого життя і творив аж до самої смерті у 1965 році. Визнанням його беззаперечного таланту стало те, що згодом його художні здобутки здобули право виставлятися в залах авторитетної Королівської академії мистецтв.
Джерело bzh.life