Українська культурна спільнота готується до знаменної події — презентації в столиці нововиявленої роботи Кобзаря. Твір, який ще вісім років тому фігурував на міжнародному ринку як робота “анонімного художника”, офіційно ідентифіковано як оригінал Тараса Шевченка та визнано об’єктом національного надбання.
Де та коли можна побачити знахідку
Акварельне полотно під назвою “Михайлівський Золотоверхий монастир у Києві”, яке тривалий час вважалося безповоротно втраченим, виставлять для публічного огляду на території Національного заповідника “Софія Київська” одразу після святкування Великодня.
Перша презентація твору вже відбулася 3 квітня у Музеї “Заповіту” Т. Г. Шевченка в Переяславі. Під час заходу колекціонер Федір Зернецький детально розповів дивовижну історію того, як цей скарб повернувся до України.
Від аукціонної лотереї до наукового визнання
Шлях до відкриття розпочався у 2018 році на престижних торгах Sotheby’s. У каталозі аукціону Федір Зернецький звернув увагу на лот, підписаний як робота невідомого автора зі скромною стартовою ціною 4 тисячі фунтів стерлінгів. Помітивши характерні ознаки художнього стилю Шевченка, колекціонер вирішив боротися за лот. Після запеклих торгів із конкурентом акварель була викуплена за 10 тисяч фунтів.
Подальша багатопрофільна експертиза повністю підтвердила здогадки колекціонера. Було встановлено наступне:
час створення: 1840-ві роки;
матеріали: дорогий англійський папір із водяними знаками, який Тарас Григорович використовував виключно для створення фінальних, завершених версій своїх творів;
особливість: наявність оригінального паспарту, виготовленого власноруч художником, що є надзвичайною рідкістю для збереженої спадщини Кобзаря.
Слід мецената та історія зникнення
Дослідники змогли реконструювати Прованс (історію володіння) малюнка. На зворотному боці виявили печатку знаменитої бібліотеки “Сан-Донато”, яка належала Анатолію Демідову — одному з видатних покровителів Шевченка. Фахівці припускають, що під час своїх археографічних мандрівок Києвом митець створював такі вишукані версії робіт саме для подарунків меценатам. Відсутність авторського підпису пояснюється саме етикетом тогочасних “дарунків покровителю”.
Після розпродажу колекції Демідова у XIX столітті відомості про акварель зникли. Протягом XX та XXI століть робота декілька разів вигулькувала на різних аукціонах, проте через відсутність атрибуції залишалася непізнаною.
Візуальна панорама Києва XIX століття
На картині відтворено вигляд Михайлівського Золотоверхого монастиря з ракурсу, де сьогодні розташована Михайлівська площа. Шевченкові вдалося блискуче поєднати архітектурну точність із жанровим сюжетом. Композиція сповнена життям: тут зображені фігури киян, селян, дітей, постать священника та кінні підводи. Це створює неймовірно атмосферний та деталізований образ української столиці, якою вона була понад 180 років тому.
Статус та майбутнє твору
На сьогодні акварель офіційно занесена до державного реєстру нововиявлених пам’яток культури. Хоча робота залишається у приватній власності, вона має статус національного надбання, що накладає сувору заборону на її вивезення за кордон.
Федір Зернецький наголошує, що його пріоритетом є не фінансова вигода, а відкритість мистецтва для суспільства. Після завершення виставки у Софії Київській шедевр планують експонувати в інших великих музеях України, щоб надати можливість якомога більшій кількості громадян побачити цей унікальний символ нашої історії.
Джерело tvoemisto.tv