Мистецька спільнота Мексики опинилася в центрі гучного конфлікту, спричиненого планами передачі до Іспанії однієї з найбільш значущих приватних колекцій національного мистецтва. Мова йде про унікальне зібрання родини Самбрано, яке налічує понад 160 творів, зокрема знакові роботи легендарних Фріди Кало та Дієго Рівери. На знак протесту майже 400 представників сфери культури підписали колективне звернення до уряду, вимагаючи прозорості в умовах угоди з іспанською фінансовою групою Banco Santander.
Головним приводом для невдоволення стало рішення зробити ці шедеври базою для нового арт-центру Faro Santander у Мадриді. Мистецтвознавець Франсіско Берсунза висловив різке занепокоєння поточною ситуацією: “Ми маємо справу з надзвичайно серйозним прецедентом. Фріда Кало — найвидатніша мисткиня в історії нашої держави, проте складається парадоксальна ситуація: її шедеври сьогодні простіше побачити в іноземних галереях, ніж на батьківщині, в Мексиці”.
Основним предметом суперечок стали часові межі перебування експонатів за кордоном. Попри запевнення офіційної влади про тимчасовий характер виставки, умови підписаного контракту дозволяють картинам залишатися в Іспанії принаймні до 2030 року, причому документ передбачає можливість подальшої пролонгації цього терміну. Кураторка Габріела Москеда підкреслила, що такі дії йдуть урозріз із суворими нормами мексиканського права: “Нормативна база нашої країни спрямована на ретельний захист об’єктів, що мають статус національної художньої пам’ятки. Закон розглядає ці твори як невід’ємну частину мексиканської ідентичності та фундамент нашої мистетської історії”.
Особлива юридична увага прикута до спадщини Кало, адже ще у 1984 році було видано спеціальний декрет, який забороняє остаточне вивезення її робіт за межі Мексики. Науковці переконані, що державні органи зобов’язані виступати гарантом безпеки цих цінностей. “Цей указ створювався саме для того, щоб накласти юридичне обмеження на приватні зібрання. Його мета — запобігти розпорошенню колекцій та гарантувати їхнє перебування в країні. Саме тому наша позиція щодо захисту є настільки непохитною”, — акцентував Берсунза.
Попри те, що президентка Клаудія Шейнбаум та очільниця Міністерства культури намагаються вгамувати пристрасті, стверджуючи, що право власності залишається за Мексикою і картини неодмінно повернуться додому, активісти налаштовані скептично. Вони вбачають в угоді надмірні вигоди для іспанської сторони та побоюються, що через відсутність жорсткого нагляду національне надбання де-факто може перетворитися на постійну частину закордонної музейної інфраструктури.
Джерело bukvy.org
