Дослідницька група з Массачусетського технологічного інституту (MIT) презентувала революційний метод, що дозволяє проводити цифрову реконструкцію та фізичне відновлення старовинних картин за допомогою алгоритмів штучного інтелекту. Ця розробка обіцяє стати швидкою та бюджетною альтернативою традиційним методам, відкриваючи шлях до експонування творів, які раніше вважалися занадто пошкодженими або недостатньо цінними для дорогої ручної реставрації.
Цифровий порятунок за лічені години
Зазвичай мистецтвознавці та куратори змушені залишати чимало полотен у фондах через те, що класична реставрація — це надто тривалий і фінансово виснажливий процес. Проте аспірант MIT Алекс Качкін запропонував підхід, який дозволяє повернути картину до виставкової зали всього за кілька годин.
Об’єктом випробування нової технології стало полотно XV століття під назвою “Поклоніння у Прадо” (авторство якого наразі не встановлено). Стан картини був критичним: дослідники нарахували понад 5 тисяч ушкоджених ділянок, серед яких глибокі тріщини та численні подряпини.
Процес відновлення складався з кількох етапів.
Створення цифрової карти: за допомогою Photoshop Качкін розробив детальну маску всіх дефектів.
Інтелектуальне заповнення: штучний інтелект допоміг відновити втрачені фрагменти, аналізуючи та копіюючи схожі за структурою ділянки оригіналу.
Колористична точність: система максимально точно підібрала необхідні відтінки для кожного пошкодженого пікселя.
Технологія “прозорої маски”
Фізичне втілення реставрації відбувається за допомогою спеціального прозорого полімерного аркуша. На нього наноситься друк, що містить понад 57 тисяч кольорових нюансів. Ця маска накладається безпосередньо на поверхню картини. Головна перевага методу — його безпечність: за потреби полімер можна легко зняти, не завдавши жодної шкоди автентичному шару фарби.
Варто зауважити, що наразі технологія має певні обмеження: вона ефективна лише для робіт із лакованою та гладкою поверхнею. Розробники не радять використовувати цей метод для світових шедеврів першої величини, проте наголошують, що він ідеально підходить для “демократизації” мистецтва — повернення до життя тисяч маловідомих робіт, що роками припадають пилом у сховищах.
Етичне питання та думки експертів
Професор Гартмут Куцке з Університету Осло позитивно оцінив розробку, назвавши її перспективним кроком до розширення доступу широкого загалу до мистецької спадщини. Водночас наукова спільнота закликає до обережності та етичних дискусій. Головні питання стосуються допустимих меж цифрового втручання в оригінал та того, як подібні маніпуляції змінюють сприйняття твору глядачем.
Порівнюючи ці дані з величезними базами підтверджених робіт, ШІ демонструє вражаючі результати. Наприклад, розробка Бредфордського університету змогла з точністю 98% ідентифікувати стиль Рафаеля, проаналізувавши лише окремі обличчя на його картинах.
Джерело suspilne.media