У Дніпровському відділенні Національної спілки художників України відкрилася виставка — презентація робіт випускників Дніпро Арт Коледжу, серед яких уперше публічно показали дипломну роботу загиблої художниці та військової Маргарити Половінко.
Маргарита Половінко закінчила Дніпро Арт Коледж у 2015 році. Саме тоді вона створила свою дипломну картину “Місячне сяйво” — роботу, яку викладачі описують як емоційну, чесну та напрочуд зрілу для молодої художниці. На виставці полотно викликало у відвідувачів особливе відчуття — ніби світло, яке Маргарита вкладала у свою творчість, продовжує сяяти й сьогодні.
Викладач художниці, заслужений діяч мистецтв України Леонід Антонюк згадує Маргариту як сильну й водночас вразливу особистість:
“Про неї можуть сказати: малювала кров’ю — епатаж… Але ні. Це не про неї. Вона була серйозною, глибокою. Вона не грала в мисткиню — вона нею була. Доля в неї складна… і дуже сумна”, — говорить педагог.
Маргарита служила в лавах Збройних сил України й загинула у квітні 2025 року. Її боротьба, як і її мистецтво, стала частиною історії сучасної України.
Виставка, що поєднала 80 років творчості
Разом із роботою Маргарити на виставці представили понад сто картин випускників Дніпро Арт Коледжу різних років. Найстаріша з них створена у 1945 році, найновіша — у 2025-му. Такий зріз поколінь дав можливість побачити, як змінювалась школа живопису, і водночас підтвердив: дніпровська мистецька традиція залишається потужною та впізнаваною.
Заслужений художник України Григорій Чернета підкреслив:
“Ця експозиція дозволяє глядачам оцінити рівень майстерності випускників різних десятиліть і переконатися, що дніпровська школа живопису не втрачає свого статусу навіть у час великих викликів”.
На відкриття завітали мистецтвознавці, історики культури, колажисти, колекціонери та викладачі художніх дисциплін. Атмосфера була одночасно урочистою й зворушливою — не лише через масштаби виставки, а й через вшанування пам’яті Маргарити.
Викладач живопису Андрій Зубенко зазначив:
“Це — наймасштабніша виставка за останні роки. І найважливіша. Її проведення у воєнний час до 100-річчя художнього відділення — це те найкраще, що ми могли зробити для нашої школи й нашої пам’яті”.