26.05.2024

У театрі Кам’янського з тріумфом пройшла прем’єра вистави “Пастка”

У  театрі Кам’янського з тріумфом пройшла прем’єра вистави “Пастка”

8 березня у Кам’янському на Новій сцені Академічного музично-драматичного театру ім. Лесі Українки відбулася прем’єра детективної комедії “Пастка” за п’єсою відомого французького драматурга Робера Тома. Зазвичай під час прем’єри нових вистав у акторів не все йде гладко і трапляються певні помилки. Проте цього разу навіть при великому бажанні самий прискіпливий критик не знайшов би до чого причепитися, а глядачі у залі були у повному захваті, про що свідчить ії щирий сміх під час вистави та бурхливі оплески після її закінчення, якими вони нагородили акторів за їх бездоганну гру.

Вже через 10 хвилин після початку вистави, актори повністю заволоділи увагою глядача. Ця вистава має все, необхідне, щоб стати справжнім хітом у репертуарі театрі: інтригуючий сюжет  дотепні діалоги, кумедні ситуації, оригінальну хореографію і, головне, ідеальний акторський ансамбль кожен учасник якого відіграв свою роль на 100 відсотків і навіть ще трохи більше.

Особливо хочеться відзначити органічність Руслана Тарана, посмішку та пластичність Максима Монастирського, сексапільність Євгенії Футинець, ексцентричність Владислава Дубініна та зосередженість Олександра Тарханова. А у другому акті до них приєдналася ще і Юлія Жиліна, комедійний талант якої добре відомий і цінований глядачами Кам’янського. У футболі є спортсмени, яких завжди випускають на поле у другому таймі, щоб підсилити гру команди. Не певен, чи доречне таке порівняння у цьому випадку, але безумовно, що вихід на сцену у другому акті Юлії Жиліної, додав історії певної гостроти і комедійності.

А ще ця вистава має кілька своїх оригінальних “фішок”, які роблять її дійсно унікальною і особливо привабливою.

По-перше, це певна і безумовно вдала адаптація оригінального тексту п’єси під наші реалії та менталітет українців. Тому цілком закономірно, що репліки: “Ці руки нічого не крали”, “Гроші рятують життя” та “Слава Богу, що я атеїст” схвально сприймалися глядачами та викликали у них щирий сміх.

По-друге, це вдале музикальне оформлення, коли досить несподівано, проте безперечно доречно, по ходу вистави починали звучати фрагменти шлягерів та саундтреків до відомих фільмів.

Якщо вже ми згадали світовий кінематограф, то режисер вистави Владислав Красіков примудрився вставити в неї фрагменти культових кінокартин. Не стану розказувати, як це йому вдалося, але якби в України вирішили перезняти легендарну «Матрицю», то Максим Монастирський точно міг би претендувати в ній на роль Нео. Скажу просто як глядач, цей момент був зовсім неочікуваний для мене, але я був у захваті від того, що побачив на сцені.

Є ще один момент, який могли помітити тільки справжні театрали Кам’янського, які не пропускають жодної вистави у театрі нашого міста. Це дуже «тонке» і ледь помітне відсилання до інших постановок театру ім. Лесі Українки. Наприклад, коли Владислав Дубінін заявляє, що він художник і хоче намалювати портрет головного героя,  то одразу згадується його чудова акторська робота у виставі “Блез” де він також грав художника. А у сцені де Руслан Таран просить комісара поліції забрати його в тюрму, можна провести певні паралелі з виставою “Летюча миша”, де актор грав Генриха фон Айзенштайна, який також вимушений був відправитись за ґрати.

Нагадуємо, що наступний показ цієї вистави відбудеться на Новій сцені Академічного музично-драматичного театру ім. Лесі Українки вже 23 березня. Рекомендуємо поквапитись і придбати квитки вже зараз, бо їх залишилося не так вже й багато.