У межах мистецького проєкту “Музей покинутих міст”, який реалізує Кам’янське. Історичний простір ГО “Коло Мамая” за фінансової та інформаційної підтримки Українського культурного фонду, музей історії міста Кам’янського продовжує збирати й фіксувати спогади людей, чиї долі назавжди перекроїла війна.
Цього разу це вражаюча історія Анастасії Гордієнко — нової жительки Кам’янського. У її розповіді переплелися лінії життя, тісно пов’язані з Маріуполем, Бердянськом та… легендарним полком “Азов”.
Важкий ранок 24 лютого 2022 року
Коли Маріуполь здригався від перших потужних ударів ворога, родина Анастасії, як і мільйони українських сімей, уперше на власному досвіді відчула цей страшний дотик війни. Проте саме в цю мить було ухвалено найважливіше рішення: чоловік Анастасії без жодних вагань і сумнівів вирушив до своїх побратимів із полку “Азов”, аби стати на захист рідного міста та вільної України. За його наполегливою настановою Анастасія виїхала до родинної домівки в Бердянськ, прихопивши із собою лише випадкову недочитану книгу Джека Лондона.
Життя під тиском окупації та шлях до Кам’янського
Далі насталi важкі й тривожні дні в Бердянську: постійний рух нескінченних ворожих колон, гул авіації, що летіла в напрямку “Азовсталі” та безперервне, болісне відлуння важких вибухів…
Згодом відбувся складний і виснажливий виїзд з окупації — гірке прощання з рідною домівкою, затишними вулицями міста та теплим Азовським морем. Життєвий шлях привів Анастасію на батьківщину її чоловіка — до Кам’янського.
Надія, боротьба та віра у перемогу
Сьогодні дівчина чекає на свого коханого з полону, де він перебуває вже довгих чотири роки. Попри всі випробування, Анастасія не опускає рук: вона знаходить у собі сили й активно допомагає іншим вимушеним переселенцям, працюючи в місцевому осередку “ЯМаріуполь”.
Анастасія непохитно переконана: її рідна домівка обов’язково буде звільнена воїнами “Азову” та всіма Силами оборони України, а вся їхня велика родина неодмінно збереться разом за спільним святковим столом.