Традиція виготовлення, навчання та гри на великих казаноподібних козацьких барабанах — «Запорозьких тулумбасах» — офіційно внесена до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Відповідний наказ підписало Міністерство культури України.
Жива спадщина Запорізького краю
Цей унікальний елемент є живою практикою Запоріжжя, яка об’єднує традиційну музику, виконавське мистецтво, ремесло, усну передачу знань та військово-церемоніальні функції. У громаді збереглися традиційні назви й вислови: «Запорозькі тулумбаси», «козацькі тулумбаси», «грати на тулумбасах», «тулумбасити».
Самі тулумбаси є великими казаноподібними барабанами з металевим або дерев’яним корпусом та натуральною мембраною. Процес їх створення охоплює ретельний добір матеріалів, роботу з деревом і металом, виготовлення мембран і калатал, оздоблення та подальший догляд за інструментом.
Гра на них передбачає володіння специфічними ритмічними формулами, різними техніками звуковидобування, ансамблеве музикування та публічні виступи.
Історія та сучасне звучання
У минулому тулумбаси виконували важливі сигнальні, організаційні та церемоніальні функції: за їх допомогою скликали громаду, супроводжували козацькі ради, урочистості, святкові та військові події. Потужне звучання інструмента здавна символізувало силу, єдність, гідність і нерозривний зв’язок із козацькою спадщиною.
Сьогодні традиція активно живе й розвивається у Запоріжжі завдяки школі гри на тулумбасах, майстер-класам, музейним та освітнім ініціативам, зокрема довкола Музею історії музичних інструментів «Барабанза». Знання передаються природним шляхом — через безпосереднє навчання, слухове наслідування та спільну практику.
В умовах російсько-української війни тулумбаси набули особливого значення для прифронтової громади, ставши потужним символом стійкості, спадкоємності поколінь і живого зв’язку між славетним минулим Війська Запорозького та сьогоденням України.
Джерело facebook