Міністерство культури України розширило Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України, офіційно включивши до нього “Традицію побутування та мистецтво створення сокальської кераміки”.
Цей унікальний вид гончарства сформувався та розвивався на теренах міста Сокаль, яке сьогодні є адміністративним центром Сокальської міської громади у Шептицькому районі Львівської області. Сама локація історично визнана одним із ключових гончарних центрів нашої країни, відомим ще з XV століття.
Сокальська кераміка суттєво виділяється з-поміж інших українських гончарних шкіл завдяки своєму автентичному колориту, специфічним декоративним мотивам та неповторній стилістиці. Для неї характерні такі ознаки:
-
нанесення насичених, лапідарних і широких мазків жовтого, зеленого та брунатного відтінків на чистому білому тлі.
-
акцент на виразних, підкреслено великих центральних елементах композиції. Головними сюжетами розпису є зображення птахів, рослинних гілок, розкішних квітів, великих розет, соняшників, а також годинників.
В основі виробничого процесу лежать перевірені часом методи ручної роботи на гончарному колі, які поєднуються зі складним, поетапним процесом художнього декорування. У сучасних реаліях майстри успішно комбінують старовинні мистецькі канони із ужитковими потребами, завдяки чому ці вироби гармонійно вписуються в теперішній інтер’єр як красиві й водночас практичні побутові речі.
Побутування сокальської кераміки нерозривно переплетене із щоденним життєвим укладом жителів регіону. Різноманітний глиняний посуд — зокрема глечики, макітри, горщики, миски, кухлі, баньки та дзбанки — активно застосовується у господарстві. У ньому варять і запікають їжу, тримають молоко та молочні продукти, воду, мед, зерно й інші припаси. Натуральні характеристики випаленої глини дозволяють такому начинню довго утримувати потрібну температуру й бездоганно зберігати природний смак страв.
Крім суто утилітарного використання, певна частина керамічних виробів має важливе сакральне, обрядове та естетичне значення. Посуд і фігурки задіюють під час традиційних календарних і релігійних свят, сімейних урочистостей та весільних обрядів. Водночас розписні тарелі, декоративні миски та художні кахлі слугують окрасою житла, виступаючи у традиційній хаті промовистим символом родинного достатку, чистоти й витонченого смаку господарів.
У зв’язку з набуттям нового статусу, локальні громади мають забезпечити виконання комплексних порад та пропозицій щодо збереження і захисту цього культурного елемента. Відповідний план заходів був затверджений Експертною радою з питань нематеріальної культурної спадщини, що діє при Міністерстві культури України.
Формування Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України розпочалося у 2012 році. На сьогоднішній день державний список налічує вже понад 120 унікальних культурних феноменів та традицій.
Джерело mincult.gov.ua
