Сьогодні Кам’янське спорожніло — пішла з життя талановита письменниця, поетеса, громадська діячка та серце мистецького проєкту “VivArt” Марія Дружко. Після тривалої боротьби з важкою хворобою її серце зупинилося. Ми втратили не просто авторку, а людину, яка своїм прикладом довела: для справжнього таланту немає жодних перешкод.
Глибокий внутрішній зір
Марія була унікальною особистістю. Попри те, що доля випробувала її втратою зору ще в дитинстві, вона бачила світ глибше, ніж більшість із нас. Її поетичне слово та незламна жага до творчості стали прикладом для цілого покоління. Вона не просто писала книги — вона створювала світи, у яких перепліталися міфи, історія та сучасність, як у її знаковому романі «Полювання на тура».
«Я почала складати вірші до того, як навчилася писати», — згадувала Марія. Ця дитяча щирість супроводжувала її протягом усього творчого шляху.
Творче визнання та вагомий внесок
Творчий доробок Марії вражає не лише кількістю, а й вагомістю. Вона була авторкою, чиї тексти стали важливою частиною сучасного української літератури. Її поезія та проза друкувалися у найпрестижніших виданнях, таких як «Літературна Україна», «Дніпро», «Саксагань», «Січеслав» та багатьох інших.
Її голос звучав у численних літературних збірниках, присвячених як глибоким національним темам — від Шевченкіани до вшанування героїв у “Мальвах для героя” — так і пошукам нових художніх форм. Для Марії слово завжди було інструментом, що поєднував минуле з сучасністю, а її літературна діяльність стала невід’ємною частиною культурної спадщини всього Придніпров’я.
Її талант був високо оцінений професійною спільнотою: вона стала лауреаткою престижних нагород, серед яких міжнародна україно-німецька премія імені Олеся Гончара (2008 р.) та премія Валеріана Підмогильного (2012 р.) та міська премія «Кам’янське мистецьке перевесло».
Вже у 20 років вона вступила до Національної спілки письменників України, а згодом стала членом Національної спілки журналістів, присвятивши своє життя розвитку українського слова та підтримці молодих авторів.
Душа мистецького простору
Для Кам’янського Марія була кимось значно більшим, ніж просто письменницею: вона була душею нашого мистецького простору. Її проєкт “VivArt” та ініціатива “АртВиклик” об’єднали сотні творчих особистостей, доводячи на практиці її улюблене гасло: “Мистецтво єднає світ”. Вона була невтомною наставницею, яка вміла побачити іскру таланту в інших і дбайливо плекала її.
Сьогодні ці слова звучать особливо щемко: її творчість переживе її саму, залишившись у книгах, у пам’яті у пам’яті талановитої молоді та колег по перу, та у серцях усіх, хто знав цю світлу й мужню жінку.
Ми висловлюємо щирі співчуття родині, друзям та колегам Марії. Вона пішла, але залишила по собі світло, яке продовжуватиме жити в її талановитих творах та наших спогадах.
Світла пам’ять, Маріє. Дякуємо за ваш талант, вашу велику душу та той слід, який ви залишили в культурі нашого краю.
З глибокою скорботою,
культурна спільнота Кам’янського