Фахівці нашої бібліотеки на Шевченка підготували особливий матеріал-присвяту, щоб ще раз згадати творчий шлях видатної майстрині Лариси Семенівни Лосенко. Цей текст — данина шани жінці, чиї руки створювали справжній творчий Космос.
Для пані Лариси писанкарство ніколи не було просто ремеслом — це була її власна мова спілкування з Богом та Всесвітом. Вона вірила в особливу енергетику Великодня, коли через тендітну шкаралупу можна було “достукатися до небес”, закладаючи у візерунки найщиріші молитви за долю роду, здоров’я близьких та мир на рідній землі.
Творчий Космос майстрині
Її спадщина вражає уяву: понад 2000 робіт, де кожне яйце перетворювалося на мініатюрний шедевр. Лариса Семенівна була справжнім новатором, опанувавши близько 20 технік. На тендітній основі народжувалися не лише традиційні крапанки та мальованки, а й складні шкрябанки, різьблянки, оздоблені соломкою чи бісером витвори, і навіть неймовірні “вишиванки” на шкаралупі!
Її творчість була глибоко поетичною, що відображалося у назвах серій.
-
“Мамине рішельє” та “Ниткова філігрань” — витонченість ліній межувала з ювелірною точністю.
-
“Бузковий туман” та “Сад моєї подруги” — сповнені ніжності та весняного настрою.
-
“Мамзельки”, “Прованс”, “Золотий кошик” — кожна серія мала свій характер, свій колір та свою історію.
Від бібліотеки у Кам’янському — до сердець українців
Шлях майстрині до глядача розпочався саме тут, у стінах нашої книгозбірні. Перші виставки — “Пасхальні візерунки” та “Яйце як творчий Космос” — презентували майже тисячу робіт: яскравих, сонячних і життєствердних.
Кожна експозиція ставала подією для міста, даруючи відвідувачам відчуття дива та тепла авторки.
Мрія, що продовжує жити
У 2023 році Лариса Семенівна відійшла у засвіти, не встигнувши здійснити заповітну мрію — провести персональну виставку в Києві. Проте світло її душі не згасло.
Онуки майстрині, Ліза та Нікіта Курицини, взяли на себе благородну місію збереження пам’яті. Вони організували у Львові благодійну виставку “Спадок. З любов’ю, бабуся”, показуючи світові, що справжнє мистецтво не має часових меж.
Сьогодні писанки пані Лариси — це наше спільне надбання. Вони залишаються з нами як тиха молитва, як світлий спогад і як доказ того, що любов, втілена в красі, здатна долати будь-які перешкоди, продовжуючи свій шлях до самих небес.
