У стінах оновленого креативного простору LEM Station відбулася знакова подія у світі моди — відома дизайнерка Оксана Караванська представила свою нову колекцію під назвою “Любов — це талісман”. Вибір локації не був випадковим: індустріальне тло оновленого простору підкреслило глибину дефіле, яке, за задумом авторки, стало щирим жестом вдячності українським військовим.
Філософія колекції та емоційний контекст
Колекція “Любов — це талісман” — це присвята воїнам, які сьогодні боронять Україну. На особливому показі були присутні почесні гості — захисники, які наразі перебувають на реабілітації у львівських центрах Unbroken та Next Step Ukraine.
Сама дизайнерка зазначає, що цей захід важко назвати звичайним дефіле. Це був справжній перформанс, який зруйнував шаблони традиційної гламурної індустрії. Подія викликала настільки потужні та щирі емоції, які зазвичай не притаманні типовим фешн-шоу.
Історія створення: від УПА до “Піккардійської Терції”
Оксана Караванська поділилася особистими спогадами, що лягли в основу концепції. “Якось я проїжджала повз цю будівлю, де ще тривали ремонтні роботи, і згадала, як півтора десятиліття тому саме тут організовувала дефіле, присвячене історії УПА”, — розповіла вона.
Поштовхом до створення назви та настрою стала музика. Після того, як пішов із життя учасник легендарної “Піккардійської Терції” Богдан Богач, дизайнерка переслуховувала їхні твори. Пісня “Любов — це талісман” стала для неї відкриттям і головною ідеєю заходу. Саме теза про те, що любов оберігає нас та наповнює життям, стала лейтмотивом події, а сама композиція символічно пролунала у фіналі показу.
Мистецтво під час війни
Дизайнерка підкреслює, що її творчий підхід зазнав трансформації через війну. Це вже не класична мода, а свого роду театральна вистава, для якої створюються костюми. “На жаль, у нас з’явилися нові Герої — воїни сучасної української армії. Це дефіле — моя вдячність їм за можливість продовжувати працювати, жити та творити”, — зазначила Караванська.
Показ був структурований за чотирма колористичними та тематичними напрямками.
Хоча моделі виглядали сучасно, деякі з них відсилали до естетики 40-х років XX століття, нагадуючи про часи Другої світової війни.
Частина колекції стала оригінальною інтерпретацією традиційного українського вбрання — фірмового стилю Караванської.
Фінальний блок колекції був сповнений відчуттям світла та вірою у майбутнє.
“Поки я живу — я творю”, — резюмує дизайнерка, наголошуючи, що саме життя є її головним джерелом натхнення.
Джерело zaxid.net
