Наша перша зустріч із модельєром Анною Білик відбулася у її ательє. У кутку робочого приміщення висять ошатні сукні, які чекають на своїх клієнток, але увага майстрині прикута до інших особливих замовлень, – тих, що необхідні нашим захисникам. Це форма, спорядження, спальні мішки, все те, на що є звернення від наших захисників.
Анна – не просто волонтер. Вона досвідчений підприємець та професійна модельєр-конструктор з 30-річним стажем, яка на початку повномасштабної війни за кілька днів перекроїла свій бізнес.
– Ви свідомо вирішили переорієнтувати частину вашого бізнесу на некомерційну, соціально значиму складну роботу. Що вплинуло на таке рішення?
– З перших днів війни був хаос та нерозуміння реальності. Але я точно знала: те, що я вмію робити, потрібно. За сумлінням, я мушу допомагати нашим військовим, а тоді вони всі були добровольцями. На свої кошти та гроші моїх друзів закуповували усі необхідні матеріали. Це була спільна робота багатьох людей.
Додам: не в моєму характері залишатися осторонь, якщо знаю, що можу бути корисною тим, кому це необхідно.
– Що ви шили спочатку для наших воїнів, коли вирішили, що допомагатимете, незважаючи ні на які складнощі?
– Із з самого початку це: РПС, підсумки, аптечки, бронежилети. Просто тоді взагалі нічого не було. Одразу почала вивчати технології. Адже довелося шити те, чого ніколи раніше навіть не бачила. Важливо те, що кожна деталь на військовому спорядженні має відповідати за свій функціонал. Майстрині тоді працювали по 14 годин.
– Ви думаєте про те, що пошита вами річ – це часто питання життя та смерті?
– Мені завжди хочеться думати, що це все-таки питання життя. Тому все, що роблю я і мої колеги, має відповідати всім стандартам. І коли буде потрібно, щоб ця річ захистила військового. Але тоді не розуміла, що це був лише початок. Попереду було дуже багато праці, потреби військових великі. І це не лише спорядження.
– Які речі для фронту ви шили за цей час: з лютого 2022 року і до сьогодні?
— Це довгий список: костюми захисту, бронежилети, рюкзаки, спальники, дощовики, тенти для автомобілів та багато іншого. Все залежить від запиту військових та роду військ. Навіть легше сказати, що я ще не шила!
– Коли ви шиєте бронежилет чи форму, ви думаєте про те, хто одягне ці речі?
– Так, звісно! У все, що ти робиш, потрібно вкладати частинку душі. Так склалося, що майже 3 роки я своїми думками завжди поряд із саперною ротою, якій ми допомагаємо. Багато хто з цих військових уже став моїми друзями. Думки про наших захисників дають сили.
Коли я думаю, в яких важких умовах воюють наші захисники, то навіть відсутність світла не заважає працювати на повну силу. Я молюся за всіх наших воїнів.
– По скільки годин ви працюєте і чи відчуваєте втому за ці роки роботи?
– Встаю о 6-й ранку і працюю по 12-14 годин, а іноді й більше. Було все: і тяжка втома, і безсонні ночі, і розпач, сльози і постійна напруга. Все це є, адже ми всі люди. Але робота заради нашої спільної Перемоги того варта.
– Що для вас найбільше “дякую”, яке ви отримували від бійців?
– Це букет квітів, який вони дарують мені, коли приїздять до міста з позицій. Навіть попри ті умови в яких знаходяться ці чоловіки, вони залишаються чуйними і справжніми. Ще дуже ціную якісь особливі подарунки. Наприклад, як ось ця мініатюрна модель швейної машинки. Все це зігріває душу.
– Яке прохання ви отримали нещодавно від ваших друзів-захисників?
– Завжди є необхідні потреби. Це може бути навіть зарядний пристрій. Ми працюємо на запити наших військових. Наразі ми знову збираємо донати на необхідну термінову допомогу.
– Анно, якщо я правильно розумію, то ви не лише шиєте, ще й збираєте донати для саперів?
– Так, все правильно. У цьому напрямі мене дуже добре підтримує управління культури міськради. Особливо багато уваги нашим волонтерським питанням приділяє керівниця управління Жаннета Сокуренко. Вона завжди в курсі тих потреб, з якими звертаються до нас військові.
І управління культури постійно бере участь у вирішенні цих питань, передає кошти для ЗСУ. Тому хочу подякувати всій культурі нашого міста за допомогу.
Наприклад, напередодні Різдвяних свят ми вирішили створити теплу атмосферу для наших захисників. І управління культури передало новорічні подарунки разом з дитячи малюночки, душевними побажаннями на позиції нашим військовим. Це були неперевершені ємоції!
– Знаю, що вашу працю не раз відзначали почесними Грамотами та Подяками. Розкажіть про це докладніше.
– Не люблю себе хвалити. Але дійсно мені вручали Грамоти та Подяки і наші захисники, і наш голова Кам’янського Андрій Білоусов.
Можна сказати, що тепер ваше ательє, відоме ідеальними сукнями та костюмами, стало неофіційним цехом для забезпечення фронту. І ми, кам’янчани, пишаємося вами та дякуємо вам!
Бажаємо сил, енергії та успіхів!
Автор Віолетта Луньова
На фото: Захисники у теплій атмосфері у театрі ім. Ліси Українки; Почесні Грамоти та Подяки волонтера Анни; Бронежилет, пошитий Анною.
