На одному із найстаріших цвинтарів Києва — Байковому — виявили, що могила знаменитого представника української літератури Григора Тютюнника була занедбана.
Довгі роки поховання знаходилося в повному запустінні: пам’ятник заріс бур’яном, табличка вкрилася пилом, а огорожу покрила іржа. Проте нещодавно активісти взялися виправили ситуацію. Блогер Владислав Тимошенко спільно з групою передплатників вирішив привести ділянку до ладу.
Волонтери очистили територію від бур’янів, освіжили фарбу на пам’ятнику та пофарбували огорожу. Могила прикрасилася свіжою зеленню, новими лампадками та фото самого письменника. Ця ініціатива викликала значний резонанс серед користувачів соцмереж.
Багато хто оцінив працю волонтерів та висловив думку, що відновлення пам’ятника — важливий знак поваги до культури та історії України. До втручання активістів догляд за місцем останнього заспокоєння письменника вівся нерегулярно. Родичі Григора Тютюнника — вдова та один із синів — померли. Другий син давно живе за кордоном.
Періодично невеликі заходи щодо догляду влаштовувалися силами співробітників видавництва, проте постійна підтримка порядку була відсутня.
Чому важливо зберегти пам’ять про Григора Тютюнника
Григір Тютюнник став одним із яскравих представників української прози XX століття. Його називають представником шістдесятництва — групи письменників, які виступали проти догматизму радянської доби. Незважаючи на опір влади, Тютюннику вдалося залишити помітний слід в українській літературі своїми творами про сільське життя, соціальний конфлікт та духовну силу простої людини.
Літературна кар’єра розпочалася у Григора Тютюнника наприкінці 1950-х років. Однак найбільше визнання прийшло пізніше, особливо завдяки таким відомим книгам, як “Климко”, “Три зозулі з поклоном”.
Ці твори увійшли до шкільної програми та стали класикою української літератури. Самобутність творчості Тютюнника полягала в живій народній мові, щирому почутті гумору та глибокому розумінні людської природи.
Письменник встиг створити значну кількість оповідань, повістей та дитячих книжок (“Ласочка”, “Степова казка” та ін.), які користуються популярністю досі. Життєвий шлях Тютюнника виявився трагічним: батько письменника загинув внаслідок політичних переслідувань, сам автор рано пішов із життя у 1980 році, вчинивши самогубство.
Після розпаду СРСР було визнано заслуги письменника, його ім’я увічнено у музеях та закладах культури. Відновлення могили Григорія Тютюнника має важливе значення не лише як акт турботи про історичну спадщину, а й як спосіб вшанувати пам’ять видатного художника слова, яке залишило яскравий слід в історії української культури.
Джерело “Главком“.