19 серпня в Юнацькому відділі Центральної міської бібліотеки Кам’янського відбулася зустріч із українською письменницею та волонтеркою Людмилою Охріменко. Подія пройшла у теплій і атмосфері — читачі прагнули почути розповідь авторки і зануритися в її світ, де слово має силу надихати й боронити.
Людмила Охріменко народилася у Синельниковому, довгий час мешкала в Криму, а нині живе у Харкові. Після 2014 року письменниця неодноразово їздила на схід із волонтерськими місіями, допомагала військовим і бачила як злочини окупантів, так і приклади надзвичайної мужності наших захисників. Саме тоді з’явився поштовх писати.
Її книжки завжди народжуються з реальності. Так, роман “Оскар” грунтується на історії українського розвідника з однойменним позивним. Він пройшов крізь російський полон, катування й приниження, але зберіг жагу до свободи. Щоб правдиво відтворити атмосферу та внутрішній світ героя (його думки, його спілкування з ворогами, відчуття в умовах, коли ти стикаєшся з іншою культурою), Людмила Охріменко спеціально прочитала Коран. Також вона спілкувалася з військовими розвідниками аби всі факти були коректно відображені. Не дивно, що ця книга отримала спеціальну відзнаку “Коронації слова” як найкращий воєнний роман.
Саме завдяки роботі над “Оскаром” народилася інша книга — “Хрещена”, присвячена медсестрі полку “Азов” Тетяні Теплюк. У 70 років ця жінка попросилася до лав “Азову”, залишилася поруч із пораненими на “Азовсталі” й пережила полон у Таганрозі. Тепер, у свої 73, вона знову служить у ЗСУ й вважається найстаршою військовослужбовицею України. Вона не лише допомагає пораненим, а й щодня піклується про себе: займається спортом, дотримується правильного харчування. Жінка зізнається, що робить це не випадково — боїться, що через свій вік може втратити можливість залишатися у строю. Саме дисципліна й сила духу дозволяють їй долати будь-які випробування.
Її позивний — “Хрещена” — став назвою роману й символом жіночої сили. Ця книга показує, що звичайні українські жінки здатні на неймовірну силу й віру, коли йдеться про Батьківщину.
Її волонтерський досвід ліг в основу книги “Волонтерські історії 2014–2022”. Це збірка, де кожне оповідання написане на основі побаченого і пережитого на сході. Саме за цю книгу Людмила Охріменко у 2023 році отримала премію імені Миколи Томенка як авторка найкращої короткої прози.
Та творчість Людмили Охріменко — це не лише фронтові сюжети. Вона пише й про любов: про ту, що тримає попри біль і втрати, що дарує надію навіть у темні часи. Її книга “Сльзяний дощ” — це портрет українців: зранених війною, але живих і здатних кохати. А ще письменниця спробувала себе у дитячій літературі — створила книжку “Люлечки-дарувальники снів” для малечі, щоб нагадати: навіть у найважчі часи діти мають право на казку і добро.
“Я думала, що для дітей писати легко. А виявилося — зовсім ні”, — посміхнулася авторка, ділячись враженням від своєї першої дитячої книжки.
Людмила Охріменко залишила в дар бібліотеці кілька своїх книжок. Тепер вони стануть доступними усім читачам. Приємним доповненням стало й поповнення фонду виданнями від Центру підтримки переселенців “ЯМаріуполь. Кам’янське”.
Зустріч завершилася теплим спілкуванням із читачами. Книги розходилися просто з рук, адже кожен хотів забрати із собою частинку тієї сили, яку випромінює сама авторка.
