Міністерство культури та інформаційної політики України додало кілька нових пунктів до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Ми вирішили докладніше розповісти про кожен з них.
Традиційна народна гра “Ашик”
Традиційна народна гра “Ашик”, розповсюджена на Півдні Одеської області у місцях компактного проживання болгар і гагаузів, зокрема в селах Городнє, Виноградівка Болградського району, Котловина Ізмаїльського району. “Ашик” – це народна гра у кості, яка полягає в тому, щоб підкинути один ашик і, поки він у повітрі, взяти в руки ті, що залишилися на підлозі. Ашик – це не що інше, як надкопитна кістка (суглоб) барана/вівці або іншої подібної тварини. Їх особливо виварювали і фарбували в різні кольори. Прості ашики мали різну номінальність залежно від розміру та кольору. Серед усього набору обов’язково є найбільший, основний ашик, так звана козирна кістка. Це головний трофей гри, який кожен учасник намагався виграти.
Традиція виконання Великодного ритуального чоловічого танцю “Сербен”
Традиція виконання Великодного ритуально-обрядового чоловічого танцю “Сербен” у селі Чортовець Городенківської міської ради на Прикарпатті. Традиція розповсюджена також у місцях компактного проживання уродженців села Чортовець за кордоном. Це передмістя Праги (Чехія), передмістя Парижа (Франція), Португалія, Польща.
У цьому танці традиційно беруть участь тільки чоловіки, а жінки та дівчата тільки співають і спостерігають за дійством. Танець раніше обов’язково супроводжувався грою на сопілці. Тепер це роблять рідко. Як правило, лише співають.
Спочатку Сербен танцювали лише в перший день Великодня, а вже тепер і в Великодні Понеділок, Вівторок, і на Провідну неділю. Танець починає “заводило”, зазвичай – старший церковний брат. Він тримає в руках символ “старшинства” у Серебені – металевий топірець. За ним у вервицю танцю стає й священник. Далі підходять інші чоловіки, юнаки та хлопчаки. Запрошують усіх рідних та гостей. Беруться за руки без команди, самі – синхронно, дружно.
У середині травня на батьківщині танцю, у селі Чортовець, було встановлено національний рекорд з його виконання. Тоді 225 учасників півтори години виконали цей танець,, а довжина ланцюжка виконавців сягала 2 350 метрів. Подію зафіксували в “Книзі рекордів України”.
Культура традиційної гуцульської сирної пластики
Ця традиція побутує в селах Брустури, Космач, Прокурава, Шепіт, Річка, Снідавка Косівського району та селах Криворівня, Чорний потік, Красник Верховинського району. В селі Брустури сирні коники почали робити понад сотню років тому, а засновницею традиції вважають Юстину Якіб’юк, яка народилася у 1886 році.
Елементи гуцульської сирної пластики є як в інших областях України (зокрема Карпатського регіону), так і за кордоном — у Польщі, Словаччині, Угорщині та Румунії. Проте мають місцеві особливості, традицію та культуру, пов’язану з місцем побутування.
Весільний обряд “Читання корони”
“Корона” побутує на теренах Волинської області та у громадах Дубенського району Рівненщини. Ця традиція не тільки збереглася, а й всіляко використовується на весіллях.
Весільна корона — це весільний вінець білого кольору у вигляді стрічки, який мама заплітає в волосся своїй дочці після того, як прочитається відповідний текст, який теж має назву весільна корона. Тільки після цього наречена може зустрітися зі своїм коханим. Сам обряд унікальний тим, що коли мама одягає весільний вінець, вона благословляє свою доньку на самостійне щасливе життя.
