Світ кінематографа зазнав тяжкої втрати: 24 вересня 2026 року у віці 88 років пішла з життя видатна французька акторка, співачка та письменниця Марина Владі.
Вона залишила по собі спадок довжиною в понад 70 років, протягом яких підкорювала сцену, знімалася в культових європейських режисерів і залишалася символом цілої епохи.
Від балету до перших ролей у кіно
Майбутня зірка народилася 10 травня 1938 року у Кліші під Парижем у родині російських емігрантів. Її справжнє ім’я — Катрін Марина де Полякофф-Байдарофф. Творча атмосфера супроводжувала її з дитинства: батько був оперним співаком, мати — балериною, а всі три сестри також обрали мистецькі професії (під сценічними псевдонімами вони стали відомі як «сестри Полякофф»).
Спочатку Марина навчалася в балетній школі Паризької опери, проте дуже швидко змінила тандем з хореографією на кінозйомки. Її кінодебют відбувся у 1949 році у фільмі «Літня гроза», коли їй було лише 11 років. А вже за кілька років вона здобула престижну премію Сюзанни Б’янкетті як найперспективніша молода акторка.
Міжнародне визнання та співпраця з майстрами
1950-ті та 1960-ті роки стали часом її стрімкого злету. Марина працювала у Франції та Італії, майстерно уникаючи амплуа просто «юної красуні», яке їй намагалися нав’язати на початку кар’єри. Вона зіграла головну роль у знаменитій стрічці «Принцеса Клевська», а 1963 року отримала приз за найкращу жіночу роль на Каннському кінофестивалі за фільм Марко Феррері «Подружнє ложе».
Владі однаково органічно почувалася і в масштабних проєкті, і в авторському кіно. Вона працювала з Орсоном Веллсом, а у 1967 році стала центральною героїнею фільму Жан-Люка Годара «Дві чи три речі, які я знаю про неї».
Особисте життя і зв’язок з епохою
Особисте життя акторки завжди було в центрі уваги публіки. Вона була одружена з актором і режисером Робером Оссейном, а згодом — з авіатором Жаном-Клодом Бруйє.
Особливою сторінкою її біографії став шлюб із поетом, актором і співаком Володимиром Висоцьким. Владі жила у СРСР аж до його смерті у 1980 році.
Цей глибокий і драматичний зв’язок вона згодом описала у своїй одкровенній книзі «Володимир, або Перерваний політ», яка лягла в основу театральних постановок.
Пізніше її супутником і опорою став відомий лікар-онколог Леон Шварценберг, із яким акторка розділяла активну громадську позицію.
Багатогранність та громадянська позиція
Марина Владі ніколи не обмежувалася лише кінематографом. Вона записувала платівки, грала на театральній сцені та писала книги, зокрема мемуари «24 кадри на секунду».
Водночас вона залишалася людиною з чіткими принципами та гуманістичними поглядами.
Вона підписувала маніфести на захист прав жінок, підтримувала соціальні ініціативи, а після 2014 року відкрито засуджувала агресивну політику Кремля та війну проти України, чітко зайнявши позицію на підтримку нашої держави.
Акторка пішла з життя у власному будинку, в оточенні близьких. Її діти назвали прожиті нею роки «довгими та прекрасними, сповненими життям».
Історія Марини Владі назавжди залишиться у скарбниці світового мистецтва як приклад жінки, яка сама створювала свою долю на екрані та поза ним.
Джерело tsn.ua