Мистецтво не завжди потребує сцени, квитка чи особливого приводу. Іноді воно починається з простого бажання щось намалювати, заспівати, станцювати або зробити власними руками. Саме на такій простій, але дуже важливій ідеї й тримався третій сезон “Арт-терапії — лікуємо мистецтвом”, який завершився великим концертом у Кіноконцертному залі “Мир”.
Але за кількома годинами фінального концерту стоїть цілий світ. П’ять творчих локацій, 15 місяців безперервного руху, тисячі занять і зустрічей та понад 30 тисяч людей, які долучилися до “Арт-терапії”. Тут народжувалися пісні, танці, картини й вироби, знаходилися нові захоплення, а звичайні зустрічі перетворювалися на події, яких чекали. І коли все це зрештою зійшлося на одній сцені, стало зрозуміло: третій сезон справді був великим.
Фінальний концерт відкрив музичний флешмоб “Це моє місто” — потужне спільне звучання, у якому злилися десятки голосів та інструментів. На сцену вийшли зведений хор і оркестр мистецьких шкіл Кам’янського, представники Кам’янського фахового музичного коледжу імені Мирослава Скорика. Різні колективи, різні голоси, різні музичні партії — але в одну мить усе це стало одним великим звучанням. І концерт одразу набув зовсім іншого масштабу.
Перед святковою частиною вечора настав момент особливої тиші. Учасники заходу хвилиною мовчання вшанували пам’ять тих, хто загинув, захищаючи Україну, та висловили вдячність тим, хто сьогодні боронить країну.
З вітальним словом до присутніх звернувся заступник начальника управління культури Кам’янської міської ради Олександр Василенко. Він зазначив, що проєкт “Арт-терапія — лікуємо мистецтвом” проводиться за підтримки міського голови Андрія Білоусова.
Після чого настала черга тих, завдяки кому “Арт-терапія” протягом усього сезону жила, розвивалася і збирала навколо себе людей. Дипломи отримали творчі команди мистецьких та художніх школи, міських бібліотек і Кіноконцертного залу “Мир”. За кожним заняттям, майстер-класом і зустріччю — їхня щоденна робота, енергія та бажання створювати для людей простір, у якому хочеться залишатися.
А далі сцена вибухнула енергією: танці, спів і музика змінювали одне одного майже без пауз. Першими цю хвилю підхопили юні учасниці колективу сучасних та бальних танців під керівництвом Анастасії Малецької з номером “Star girls”. Їм на зміну вийшли “Модниці” школи мистецтв №1 під керівництвом Анни Чумак, а згодом — Тетяна Андрущук, Валерія Сагайдак та Альона Башмакова з вокального ансамблю “Лілея” школи мистецтв №6.
Потім сцену підкорили артисти циркового колективу “Арена сміливих” ККЗ “Мир” під керівництвом Віти Кривко. Повітряні ремені, кільце — і погляди всього залу прикуті до сцени. Особливо запам’яталася найменша учасниця концерту: після її виступу зал вибухнув такими оплесками, що слів уже не потрібно було.
Далі — музика й танці у найрізноманітніших ритмах. Марія Шевченко виконала “Dark Necessities”, Микола Корецький з ансамблем школи мистецтв №3 — “Українську польку”. “ТАНцДЕМ” під керівництвом Євгенії Баришнікової зарядив зал флешмобом “Toca Toca”, а “Асорті” під керівництвом Ганни Наумової представив “Like girls”.
Ефектною крапкою стала “The Show Must Go On” гурту Queen у виконанні ансамблю скрипалів “Чарівна скрипка” школи мистецтв №5. Керівниця — Олена Неклеса, концертмейстерка — Наталія Скороспєхова.
Саме ця композиція і стала фінальним акордом вечора — яскравим, емоційним і дуже символічним. Бо коли стихає остання нота й гаснуть сценічні вогні, творчість на цьому не закінчується. Вона просто виходить за межі сцени — у майстерні, класи, домівки й у звичайні моменти нашого життя. Головне — дозволити собі творити. І саме з цього маленького кроку часто починається щось значно більше.
Автор Ірина Пташка
Фото Ірина Пташка
