Є дати, що нагадують нам, хто ми є. День народження Ліни Костенко – саме така подія. Сьогодні, 19 березня, свій 96 день народження відзначає видатна українська поетеса-шістдесятниця, символ моральної стійкості та “жива легенда” нашої літератури.
У травні 2024 року громада столиці офіційно визнала її Почесною громадянкою Києва — це підтвердження того, наскільки важливим є її голос для кожного з нас сьогодні.
Її визнання давно перетнуло кордони: ще у 1967 році вона була номінована на Нобелівську премію з літератури, а у 2022-му отримала найвищу нагороду Франції — Орден Почесного легіону. Проте для самої поетеси значно важливішою за нагороди завжди була чесність. Ліна Василівна відома своєю безкомпромісною позицією: її твори були під забороною довгих 16 років, але вона ніколи не йшла на угоди з совістю.
Лауреатка Шевченківської премії, авторка легендарного роману у віршах «Маруся Чурай» та пронизливих «Записки українського божевільного» — вона створила цілий всесвіт, у якому ми сьогодні шукаємо відповіді на найскладніші питання.
Її поезія — як камертон, за яким ми налаштовуємо свою внутрішню свободу та гідність. Рядки Ліни Костенко завжди з нами: про силу стояти на своєму, про любов до рідної землі та про те «невимовне», що завдяки їй стає Словом.
Пані Ліно, дякуємо Вам за кожен рядок, який підтримує нас у ці часи!
Ліна Костенко (фото: instagram.com)
Моя улюблена цитата сьогодні звучить особливо символічно:
«І все на світі треба пережити, і кожен фініш — це, по суті, старт…»
Цей рядок — початок одного з найвідоміших віршів Ліни Костенко. Він так і називається: “І все на світі треба пережити”. Цей твір став справжнім гімном стійкості, адже він про те, що будь-яке випробування — це лише етап, за яким обов’язково наступає новий початок.
Наостанок хочу поділитися рядками Ліни Василівни, які сьогодні відгукуються у нашому серці:
Життя іде і все без коректур. І час летить, не стишує галопу. Єдиний, хто не втомлюється, – час. А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, залишити по собі, щоб тільки неба очі голубі цю землю бачили в цвітінні.
Життя іде і все без коректур, і як напишеш, так воно і буде.
Ліно Василівно, многая літа!
З повагою, сайт “Культура сьогодні”
