Італійські фахівці з реставрації покладають великі сподії на сучасні технології у справі відновлення шедевра художника Ченні ді Пепо, відомого під псевдонімом Чімабуе. Цей витвір мистецтва був фактично знищений під час руйнівних землетрусів 1997 року. Йдеться про розпис склепіння у базиліці Святого Франциска в Ассізі — архітектурній перлині, що входить до списку світової спадщини ЮНЕСКО.
В країні офіційно стартував експериментальний проєкт, мета якого — залучити штучний інтелект до реконструкції втраченого фрагмента.
Трагедія 1997 року та стан пам’ятки
Фреска, створена у XIII столітті, архітектурно складалася з чотирьох вигнутих секцій (вітрил), на яких майстер зафіксував образи чотирьох євангелістів: Іоанна, Луки, Матвія та Марка. Після природної катастрофи реставраторам вдалося здійснити майже неможливе — зібрати з великих уламків частини із зображеннями Іоанна, Луки та Марка.
Проте секція, де був зображений євангеліст Матвій, постраждала найбільше: вона розпалася на понад 120 тисяч дрібних часток. Через таку колосальну кількість фрагментів ця частина композиції досі вважається втраченою, оскільки вручну поєднати такий “пазл” практично неможливо.
Як допоможе ШІ?
Наразі група експертів під егідою Національної галереї Умбрії (Galleria Nazionale dell’Umbria) та інженерів Університету Перуджі вивчає потенціал штучного інтелекту. Завдання алгоритмів — проаналізувати кожен з тисяч уламків за їхньою формою та кольоровою гамою, щоб знайти їхнє точне місце в загальній структурі. У проєкті також беруть участь представники Міністерства культури Італії, які спеціалізуються на захисті культурних цінностей.
Як зазначає Костантіно Д’Ораціо, очільник Національної галереї Умбрії, наразі фахівці перебувають на етапі техніко-економічного дослідження, що триватиме щонайменше шість місяців. Головне питання полягає у тому, чи вистачить потужності існуючих алгоритмів, чи науковцям доведеться розробляти принципово нове програмне забезпечення під це конкретне завдання.
Цифрова регенерація та історичний контекст
Паралельно з роботою над фізичними уламками, галерея співпрацює з фірмою Ikare (Флоренція). Вони вже реалізували проєкт цифрової відеопроєкції, що відтворює втрачену частину фрески на основі архівних фотознімків, зроблених ще до землетрусу.
Співзасновник Ikare Стефано Джаннетті пояснив складність цієї роботи:
необхідно було ідеально вирахувати ракурс старої фотографії;
врахувати складну кривизну склепіння базиліки;
гармонійно поєднати світлову проєкцію з тими частинами фрески, що вціліли.
“Ми прагнули не просто створити світловий ефект, а передати відчуття фрески як цілого — на знак поваги до культурної спадщини”, — підкреслив Джаннетті.
Базиліка в Ассізі, побудована у XIII сторіччі, є не лише релігійним центром ордену францисканців, а й фундаментом італійського живопису. Саме тут можна простежити перехід від середньовічних канонів до раннього Відродження. Знаковість цієї фрески підкреслювала і прем’єр-міністерка Італії Джорджія Мелоні. Вона зауважувала, що ще за століття до офіційного об’єднання країни Чімабуе вже втілив ідею національної ідентичності, залишивши на фресці напис YTALIA.
Джерело suspilne.media