15 квітня на сцені театру ім. Лесі Українки в Кам’янському глядачі побачили ліричну комедію “Дорослі забави” за участю популярного актора театру і кіно, відомого гумориста, автора ютуб-каналу “Анекдоти від А до Я” Володимира Ямненка. Перед виходом на сцену актор дав невеличке інтерв’ю нашому виданню, в якому відверто розповів про те, чому його гумор подобається людям, чому він перестав ходити на риболовлю і чому не любить американське кіно.
В епоху стендапа і Ліги сміху, як вам вдається “виживати” в інформаційному просторі з вашим гумором?
А з моїм гумором дуже просто, як ви сказали, виживати. Зокрема тому, що не я його автор… Автор мого гумору – це народ, оскільки анекдот – це народна творчість. А я користуюся цією творчістю. Беру в них у користування їхній продукт і вже по-своєму, по-акторськи реалізую. І оскільки це народна творчість, то вона в будь-якому разі буде подобатися людям. Якби не подобалося, вони б не заходили і не підписувалися на мій ютуб-канал. Я розумію, що різні люди по-різному реагують на те, що вони можуть побачити на моєму каналі. Комусь це стовідсотково подобається, хтось співпереживає моїм умовним персонажам, когось вони можуть дратувати. Але це нормально. Адже так і в реальному житті відбувається.
Тобто ви вважаєте, що ваш гумористичний канал в інтернеті може складати гідну конкуренцію різним сучасним гумористичним шоу, таким як: “Ліга сміху”, “Дизель-шоу”, “95-му кварталу”?
Я взагалі не хочу говорити про якусь конкуренцію. І не тільки у сфері гумору чи творчої діяльності. Я взагалі категорично проти будь яких змагань. Я ніколи не працював, орієнтуючись на когось, щоб щось зробити краще, ніж у них. Я не хочу ні з ким змагатися і комусь щось доводити. Я ніколи не працював заради медалей чи якихось інших нагород. Хоча мене доволі часто нагороджували всілякими грамотами, призами та нагородами. Навіть є “Золота дзиґа”. Але в мене немає вдома всіх цих нагород. Я не отримував особисто цю “Дзиґу”, я навіть на церемонію нагородження не ходив. Я не заради цього працюю. Я щиро це кажу, як би це пафосно не виглядало з боку. Для мене будь-яке змагання – це дурість. Я заздалегідь знаю, який результат особисто мені потрібен і обираю свій індивідуальний шлях для досягнення цього результату. Ні на кого не орієнтуючись, ні з ким не змагаючись. А людям, як правило, потрібен результат, який би змогли оцінити інші. І вони прагнуть домогтися саме цього результату. Мені здається, що це неправильно. Я не розумію, навіщо їм потрібен цей результат. “Навіщо?” – це взагалі одне з головних життєвих питань.
Ви раніше вели канал “Анекдоти від А до Я” з Валерієм Астаховим. Але зараз на каналі веселите людей тільки ви один. Що сталося?
Просто у Валери зараз з’явилися свої індивідуальні проєкти, якими він займається, тому тимчасово “залишив” канал повністю на мене. У кожного актора є свої життєві та творчі етапи і, відповідно, свої інтереси на кожному такому етапі. На кожному новому етапі він бачить для себе якісь нові перспективи. Валера зараз побачив для себе перспективи в якомусь іншому напрямку. І це нормально. Дай Бог, щоб у нього все вийшло.
Знаю, що ви завжди були великим любителем і професіоналом риболовлі. Зараз теж знаходите час віддаватися цьому хобі?
На жаль, ні. Зараз я на риболовлю не їжджу… Тому що війна. Вона якось дуже сильно вибила мене з рибальської тусовки. Я протягом усієї війни всього лише кілька разів був на риболовлі взимку. І все. Не тягне. Не хочеться.
А що у вас із роботою за основною професією? Крім участі в антрепризних виставах, знімаєтеся в якихось кіно- або телепроектах?
Так, нещодавно в мене були зйомки в Чехії. Я тільки звідти повернувся. Знімав фільм чеський режисер, але він свого часу жив у Харкові, а зараз написав сценарій про Україну і сам за ним знімає фільм. Він зібрав по-справжньому інтернаціональну команду. Крім українських, він запросив і місцевих акторів, і акторів із Прибалтики, Грузії та Болгарії. На камері працював американець. Тож у нас був повний інтернаціонал.
І як вам цей проєкт?
Це буде фільм в американському стилі і, якщо чесно, я не люблю таке кіно. Я не люблю сценарії більшості американських фільмів. На мій погляд, у них не розкриваються до кінця характери героїв, причини їхніх вчинків. А багато якихось сюжетних ходів і моментів – не виправдовуються і не пояснюються. Їм це не потрібно. У нас, як правило, ми намагаємося пояснити кожну сцену: чому герой у цій ситуації вчинив саме так, чим він керувався, що його змусило. А там багато подібних “речей” просто “прокидаються”. Для них багато речей відбуваються як щось само собою зрозуміле. І тому американська драматургія дуже відрізняється від нашої. Вона інша. І, повторюся, я її не люблю. Але це моє особисте сприйняття. Я його нікому не нав’язую. Хоча з одного боку цей “американський” стиль зйомки може бути й цікавим. Мені, наприклад, подобається їхній підхід до режисури, але загалом американська драматургія мене не приваблює.
