Один із найбільш впізнаваних архітектурних символів світу — римський Колізей — опинився в центрі палких суперечок. Причиною стала нещодавня реконструкція простору за південною стіною амфітеатру, де автентичну старовинну бруківку замінили на ідеально гладку підлогу та масивні лави з білого мармуру. Такі зміни викликали неоднозначну реакцію: далеко не всі цінителі старовини сприйняли естетику “нового мармуру” поруч із тисячолітніми руїнами.
Мета реконструкції — повернути велич крізь віки
Як повідомляє видання The Times, попри підкреслено сучасний вигляд оновленої ділянки, автори проєкту мали на меті зовсім інше. Вони прагнули візуалізувати справжні масштаби пам’ятки у часи її розквіту — до того, як руйнівні землетруси 847 та 1349 років знищили більшу частину зовнішнього кільця споруди.
“Завдяки новому покриттю відвідувачі нарешті можуть усвідомити реальні габарити Колізею після завершення його будівництва. Важливо, що ми використовували саме той тип мармуру, який застосовували античні майстри”, — пояснив директор об’єкта Сімоне Куілічі.
Тепер гості Риму можуть побачити два паралельні ряди квадратних мармурових лав. Вони встановлені точно на тих місцях, де в давнину височіли колони, що підтримували верхні глядацькі яруси.
Головний архітектор проєкту Барбара Наццаро наголосила на автентичності матеріалів: “Ми не просто обрали травертин із кар’єрів Тіволі, що поблизу Риму (це майже те саме місце, де добували первинний вапняк), а й застосували аналогічні методи його обробки”.
Історичний контекст: чому Колізей змінився?
Колізей, відкритий у 80 році н. е. для гладіаторських ігор, колись вміщував до 35 тисяч глядачів і залишався головною ареною імперії до занепаду в VI столітті. Його асиметричний вигляд сьогодні — наслідок геології: південна частина була зведена на нестійкому піщаному ґрунті, тому не витримала поштовхів під час землетрусів. Водночас північна частина, що стоїть на міцній скельній основі, збереглася до наших днів.
Доля мармуру, що обвалився з південного боку, була прагматичною: протягом століть його розбирали для зведення нових римських церков, а місцеві жителі використовували залишки каменю для будівництва стаєнь, майстерень та житла. Пористий вигляд стін, який ми бачимо зараз, виник через те, що вандали та будівничі минулого виривали свинцеві стрижні, які скріплювали кам’яні блоки.
Деталі оновлення та відповідь на критику
Під час створення нового покриття реставратори залишили спеціальні відкриті ділянки. Це зроблено для того, щоб туристи могли побачити оригінальні системи водовідведення та бетонні основи античних колон. Окрім того, на новому мармурі вигравіювано латинські цифри, які відтворюють історичну нумерацію 80 входів до амфітеатру.
Сімоне Куілічі рішуче відкидає звинувачення у тому, що нові елементи виглядають “надто білими”: “Це сучасна реставрація за визначенням. Нехай кіноіндустрія створює бутафорський Стародавній Рим. З часом мармур трохи зноситься і набуде благороднішого вигляду”.
Архітекторка Барбара Наццаро додала ще один важливий аргумент — зворотність змін. Покриття спроєктоване так, що його можна демонтувати без жодної шкоди для античного фундаменту. “Якщо через пів століття ми зрозуміємо, що це рішення нам більше не подобається, ми зможемо легко його прибрати. Це була принципова умова нашої роботи”, — підсумувала вона.
Джерело unian.ua