Починаючи з 18 лютого, широкому загалу став доступний унікальний онлайн-музей, мета якого — відкрити культурні багатства України для світу в часи, коли більшість оригінальних експонатів прихована від очей через безпекові ризики. Віртуальна платформа надає можливість побачити артефакти, які наразі неможливо виставити у реальних залах.
Цифрова експозиція під назвою “Наша земля, наша історія: перехрестя української історії” презентує 25 високоточних 3D-моделей історичних об’єктів. Значна частина цих предметів сьогодні перебуває у секретних захищених сховищах, що дозволяє вберегти їх від руйнівних наслідків війни.
Структура віртуального простору
Цифровий музей організований за територіальним принципом і складається з п’яти тематичних залів: Північ, Південь, Схід, Захід та Центр. Кожна з цих зон уособлює специфічні культурні витоки, які протягом століть формували фундамент сучасної України, її багату спадщину та неповторну ідентичність.
Серед знакових експонатів відвідувачі можуть побачити, наприклад, теракотову фігурку, знайдену на легендарному острові Зміїний. Цей клаптик української землі став символом спротиву: захоплений агресором на початку великої війни, він був звільнений Збройними силами України влітку 2022 року.
Технологія “цифрового відродження”
Процес створення моделей є надзвичайно кропітким. Команда проєкту використовує метод фотограмметрії: робиться величезна кількість знімків об’єкта з різних точок при ідеально рівному освітленні. Далі спеціалізоване програмне забезпечення об’єднує ці кадри у єдине деталізоване 3D-зображення. Зокрема, фахівці планують провести сканування історичного судна, що затонуло у водах Запоріжжя, для майбутнього розширення проєкту.
Важливу роль у реалізації задуму відіграли українські науковці. Олександра Іванова, експертка з організації “Архаїка”, була серед 32 фахівців, які пройшли спеціальне навчання у Польщі. Вона пояснює, що повнорозмірні файли таких сканів можуть займати сотні гігабайтів. Хоча на публічному сайті роздільна здатність дещо обмежена для зручності користувачів, оригінальні “важкі” дані вже активно допомагають міжнародній науковій спільноті.
“Іноземні дослідники тепер можуть вивчати наші артефакти дистанційно: вони отримують файли, проводять аналіз і публікують праці, не приїжджаючи в Україну. В умовах війни, коли логістика об’єктів небезпечна, а візити науковців обмежені, такі 3D-моделі стають незамінним інструментом”, — зазначила Олександра Іванова.
Культура під прицілом
Масштаби руйнувань культурної інфраструктури вражають: за інформацією ЮНЕСКО, пошкоджень зазнали 39 музеїв та 4 визначні археологічні пам’ятки України. Прикладом трагічних втрат є Херсонський обласний музей, де після деокупації міста у грудні 2022 року було виявлено порожні вітрини — тисячі цінних експонатів були викрадені російськими військами.
Марія Лобанова, кураторка Одеського археологічного музею, на власні очі бачила загрозу. Влітку 2023 року, під час масованої атаки на Одесу, вона переховувалася у власній квартирі, а зранку знайшла музей пошкодженим: вибиті вікна та тріщини в стелі, що призвели до обвалу в одному із залів. Саме тому вона долучилася до проєкту з оцифрування, розуміючи, що спадщина може бути знищена будь-якої миті. За її словами, оскільки Одеса наразі є складною локацією для туристів, віртуальний формат — це єдиний спосіб зробити унікальні об’єкти видимими для планети.
Хто підтримав ініціативу?
Створення віртуального музею стало можливим завдяки широкій міжнародній коаліції. Проєкт “Наша земля” фінансувався такими організаціями, як Iron Mountain Living Legacy Initiative, Фонд послів США зі збереження культурної спадщини, Ягеллонський університет у Кракові.
Безпосередню реалізацію забезпечили організація “Архаїка” та міжнародна група CyArk, яка спеціалізується на 3D-картографуванні світових пам’яток. Ця ініціатива є частиною великої хвилі оцифрування українських архівів та архітектурних споруд, що розпочалася у 2022 році.
Культурний підйом попри війну
Марія Лобанова зазначає дивовижну тенденцію: попри те, що фізично більшість скарбів схована, інтерес українців до власної історії лише зростає. Люди прагнуть відвідувати музеї, навіть якщо там працюють лише тимчасові виставки, вони масово йдуть до театрів та слухають українську музику.
“Це відчувається по всій країні. Люди хочуть знати більше про те, ким ми є. Війна змусила багатьох переосмислити свою спадщину та почати шукати власне коріння”, — підсумовує кураторка.
Джерело radiosvoboda.org