Серед типових міських багатоповерхівок та індустріальних пейзажів Дніпра прихована справжня перлина — унікальний арт-об’єкт, що відтворює атмосферу українського побуту XIX століття. У звичайному дворі одного з робочих районів міста з’явився справжній етнохутір, де кожен елемент дихає історією та традиціями.
Від ідеї до народного музею просто неба.
Цей затишний куточок — результат натхненної праці місцевого подружжя, Олександра та Оксани. Історія створення почалася з ініціативи господаря, який власноруч змайстрував декоративний колодязь. Згодом навколо нього почала розростатися ціла композиція: з’явилася хата-мазанка, плетений тин та інші впізнавані атрибути українського подвір’я.
До облаштування локації долучилися й небайдужі сусіди. Люди почали приносити автентичні речі: старовинні глечики та кераміку, дідухи — символи добробуту, різноманітні предмети народного побуту.
Художнім оформленням займався товариш Олександра, який прикрасив об’єкти майстерним розписом, додавши подвір’ю особливого колориту.
Символи та деталі: від синьо-жовтого вулика до “хитрого” відра.
Особливе місце в експозиції посідає декоративний вулик. Це не просто муляж, а справжній бджолиний будиночок, який Олександр особисто пофарбував у національні кольори. Хоча він є частиною художнього задуму, влітку до нього часто залітають справжні бджоли.
Автор підійшов до створення локації не лише з любов’ю, а й з винахідливістю. Наприклад, колодязь доповнено справжнім відром, проте в ньому навмисно зроблено отвір. Це зроблено для того, щоб річ не мала практичної цінності в побуті й не спокушала випадкових перехожих “привласнити” частину композиції.
Життя етнодворика: квіти, фотосесії та повага громади.
Попри те, що арт-об’єкт знаходиться у вільному доступі, випадки вандалізму тут — рідкість. Глечики залишаються цілими, а декоративні елементи — на своїх місцях. Господарі зазначають, що лише зрідка влітку хтось може потайки викопати квіти з клумби.
У різні пори року подвір’я виглядає по-своєму магічно. Влітку територія потопає у яскравих квітах та густій зелені, а взимку засніжена мазанка та тин створюють атмосферу справжньої різдвяної казки.
Сьогодні це місце стало улюбленою фотолокацією для мешканців району. Особливо часто сюди приходять батьки з дітьми: малечу вдягають у вишиванки та влаштовують святкові фотосесії на фоні автентичних декорацій.
Цей невеликий простір є живим доказом того, що українська культура, завдяки небайдужості таких людей, як Олександр та Оксана, оживає прямо під вікнами багатоповерхівок, даруючи красу та натхнення кожному перехожому.
Джерело vidomo.media