Колишній президент Франції Ніколя Саркозі знову опинився в центрі суспільної уваги — цього разу не через політичні заяви чи судові процеси, а через нову книгу. 10 грудня у видавництві Fayard вийде друком його мемуари під назвою “Щоденник в’язня” (Le journal d’un prisonnier), присвячені 21 дню, проведеному у паризькій в’язниці Ла-Санте.
Вперше про публікацію Саркозі повідомив у соцмережі X, оприлюднивши фрагмент зі свого рукопису — текст, у якому він описує постійну напругу, шум і психологічні особливості життя за ґратами. За словами автора, в умовах замкненого простору “внутрішнє життя стає сильнішим”, а тиша, здається, просто не існує.
Книга, що розділила Францію
Анонс “Щоденника в’язня” викликав суперечливі реакції у французькому суспільстві. Прихильники називають мемуари “чесним свідченням” та “важливим документом часу”. Опоненти ж критикують Саркозі за спробу романтизувати власний досвід, а дехто іронічно порівнює його із “самопроголошеним Манделою після трьох тижнів ув’язнення””.
Тим не менш, вихід книги у передріздвяний період робить її потенційно одним із найрезонансніших літературних релізів грудня — і майже гарантованим бестселером.
Чому Саркозі опинився у в’язниці?
25 вересня паризький суд визнав колишнього президента винним у кримінальній змові з метою незаконного фінансування виборчої кампанії 2007 року. Йому призначили:
- 5 років ув’язнення,
- штраф 100 000 євро.
Саркозі провів у Ла-Санте три тижні — з 21 жовтня до 10 листопада. Туди він узяв лише три книги: два томи “Графа Монте-Крісто” Александра Дюма та “Ісус” Жана-Крістіана Петіфіса.
Згодом апеляційний суд звільнив його, визнавши, що він не становить ризику втечі, але залишив під судовим контролем. Повторний розгляд справи призначено на період із 16 березня по 3 червня 2026 року.
216 сторінок “Щоденника в’язня” для Саркозі як засобо публічної рефлексії й, можливо, формування власного образу перед новим етапом судової боротьби. Для суспільства ж — це документ епохи, у якій навіть колишні президенти не можуть уникнути відповідальності перед законом.
Джерело: Суспільне Культура