У Києві оголосили переможців щорічного конкурсу воєнної поезії пам’яті Гліба Бабіча, який проводить видавництво “Білка”. Цьогоріч лауреатами стали поетка й сценаристка Марина Пономаренко та письменник, журналіст і військовослужбовець Павло Коробчук — автори, чиї тексти поєднують болісний досвід війни та силу людського духу.
Церемонія нагородження відбулася 27 жовтня у Мистецькому салоні Київського національного університету імені Тараса Шевченка. До фіналу потрапили 33 автори, твори яких увійдуть до спеціального альманаху.
Переможці — голоси правди й пам’яті
Марину Пономаренко відзначили за вірш “Горпина, яка виїхала з Ізюму” — поетичну історію, що перетворює трагедію війни на глибокий особистий монолог про втрату дому й стійкість.
Письменниця — авторка збірок “Книжка любові і люті” (2023) та “Путівник по урвищу й околицях” (2025), лауреатка низки літературних премій, членкиня PEN Ukraine. Минулого року в її віршах побачили театральний потенціал — “ТоТеатр” створив виставу “Копай” за мотивами її текстів.
Павло Коробчук отримав нагороду за поезію “Бігають майданчиком дитячі тіні” — твір, у якому війна з’являється крізь призму дитинства, пам’яті та внутрішньої боротьби за людяність.
Коробчук — автор романів “Ключові клапани”, “Море для шульги”, а також поетичних збірок “Навій”, “Хвоя”, “Цілодобово”. Його творчість вирізняється поєднанням ліричності, філософії та фронтового досвіду. Письменник також відомий як музикант — грав у гуртах Rайдо, StroOm, Drunk&Drowned і співпрацював із проєктами Horobro та Zoovsim.
Пам’ять, що говорить рядками
Організатори наголошують: конкурс має не лише мистецьке, а й пам’яттєве значення.
“Ми вдячні кожному, хто наважився говорити — чесно, гостро, талановито про війну, про досвід, який не має права бути забутим. Саме з таких творів складається наша спільна пам’ять і правда, яку ніхто не перекреслить”, — зазначили у видавництві “Білка”.
Конкурс присвячено Глібу Бабічу — поету, військовому, учаснику бойових дій на Донбасі від початку війни. Він написав понад п’ятсот віршів і став автором гімну 10-ї гірсько-штурмової бригади “Подай зброю мені, брате”, який виконав гурт Kozak System.
Його поезія — це хроніка війни, пережита людиною, яка стояла на передовій не лише зі зброєю, а й зі словом. Бабіч загинув у липні 2022 року, але його творчість продовжує надихати нове покоління українських поетів.
Конкурс пам’яті Гліба Бабіча — не єдина ініціатива, присвячена воєнній літературі.
Видавництво “Білка” також започаткувало конкурс воєнної короткої прози пам’яті Василя Паламарчука, а його дружина Наталія створила премію “Військовий непотріб” — на згадку про однойменну книжку автора.
Джерело: Суспільне Культура