Учора, 18 жовтня, у бібліотеці на Шевченка відбулася найцікавіша подія – лекція та виставка “Японська гравюра епохи Едо”. Захід провів відомий колекціонер Микита Неманов, переселенець із Первомайська Луганської області. У цій зустрічі брали участь не менше 60 жителів Кам’янського, які бажають глибше познайомитися з культурою Країни Вранішнього Сонця.
Ведучий поділився широкими знаннями про японське життя в цей історичний період. Неманов пояснив, що Едо тривала з 1603 по 1868 роки, тоді Японією керував клан Токугава, а столиця перебувала в Едо (нині Токіо). Саме в цей період зросла популярність гравюр. Це вид мистецтва, що відображає повсякденне життя міста та традиції, а також – батальні сцени.
Однією з яскравих особливостей виставки стало розмаїття сюжетів гравюр: тут і сцени доставки товарів у заможні будинки, і будівлі суду, що збереглася, наприклад, токійського палацу правосуддя. Також Микита докладно висвітлив тему театру тієї епохи, пояснивши, чому жіночі ролі виконували лише чоловіки.
Окрема увага приділялася розвитку друкарства. Завдяки технології блокової гравюри моку ханга Японія стала першою країною, де книги стали доступними за ціною для всього населення, набули широкого поширення навіть серед простих городян. Тоді як у Європі читання, як і раніше, залишалося привілеєм багатих громадян. У Японії вже тоді книги видавали сотнями.
Багато цікавого розповів Микита про те, якою була армія Японії того періоду: однією з найоснащеніших армій у світі. Також ми почули історію про те, що у XIII столітті тайфуни знищили китайські, корейські та монгольські кораблі, коли ті припливли на своїх кораблях до берегів країни Ніппон (Японія). Тоді тайфунам надали ім’я – камікадзе, що означає “божественний вітер” на честь божественного втручання, яке допомогло Японії перемогти ворогів. Пізніше так почали називати японських пілотів-смертників Другої світової війни.
Ще глядачі поринули в таємниці самурайської культури, дізнавшись, що самураї – не просто воїни-лицарі. Слово “самурай” буквально означає “людина коня та лука”. Саме лук тоді був головною зброєю, а потім – меч.
Також Неманов торкнувся цікавих фактів про традиції майстерності Японії, підкресливши прагнення майстрів залишати у виробах незначні дефекти, оскільки природа, на думку японців, ніколи не створює досконалих витворів. Особливості японського менталітету!
Ще Микита Неманов розповів про те, що він має не лише цю колекцію гравюр, (яку він за власною ініціативою приніс до бібліотеки), але ще він збирає кімоно, а також – японські чаші. І все він це готовий продемонструвати у бібліотеці на Шевченка найближчим часом. Крім того, Микита запитав, чи цікавим буде цікаво послухати інші лекції про культуру, життя та історію Японії? Почувши позитивну відповідь, він пообіцяв нові зустрічі.
Зазначу, що Микита, захопившись мистецтвом Японії, вивчив японську мову та спілкується з носіями мови без перекладача!
Завершити розповідь хотілося б словами подяки ведучому Микиті Неманову за цікаву інформацію, чудову подачу матеріалу та створення особливої атмосфери подорожі в минуле Японії, а також – Тетяні Герасюті, заступнику директора бібліотеки за організацію та проведення такої важливої культурної події!
