14 серпня у бібліотеці на Шевченка, у юнацькому секторі, відбулося чергове засідання товариства Краєзнавців. Зустріч була присвячена важливій темі – культурному розвитку Кам’янського з кінця 1960-х років аж до початку ХХІ ст. Виявилося, що тема є дуже актуальною, бо на зустріч цього разу прийшло багато городян. Зал виявився настільки повним, що довелося додатково принести стільці для всіх бажаючих.
Засідання відкрилося трьома яскравими доповідями.
Спершу виступив Дмитро Акименко – син Людмили Акименко, активної учасниці культурного життя Кам’янського. Людмилу Терентіївну добре знали у місті, як творчу людину.
Вона завідувала літературною частиною у Дворці культури металургів, потім – у театрі ім. Лесі Українки. Останні роки працювала у бібліотеці лікарні №9. Дмитро розповів про те, як доля його матері завжди була пов’язана із подіями культурного життя Кам’янського.
Далі виступила Марина Мусієнко, керівник творчого об’єднання Музліт, режисер масових свят. Вона захоплено розповіла про культове місце міської культурної спадщини — клуб «Полум’яні зорі». Тут багато десятиліть збиралася студентська молодь. Це був один із центрів суспільного життя Кам’янського. Відвідувачі клубу створювали творчі об’єднання, серед яких особливо вирізнявся відомий танцювальний колектив «Елегія» – керівники Микола та Марина Дрьоміни.
Доповідачка представила рідкісні фотографії, програми заходів, брошури, афіші та особисті записи тих часів, присвячені культурному життю міста та України. Також Марина повідомила багато цікавих фактів щодо роботи Палацу культури металургів. Розповіла, що саме тут у минулому столітті був справжній центр культурного життя міста.
А ще – про досягнення творчих колективів цього Палацу (у минулому столітті), включаючи Капеллу бандуристів, визнану тоді однією з найкращих у регіоні. За словами краєзнавиці, у різні роки сюди з виступами приїжджали зіркові артисти, які відвідували місто з гастрольними турами: “Тріо Маренич”, Валерій Ободзінський, народний артист Олександр Щукін, ансамбль “Жок”, Кобзон та ін.
Також Марина Мусієнко нагадала про видатних діячів культури Кам’янського минулої доби, які працювали на благо нашого міста, таких як: Ігор Губарєв, Анатолій Бедичєв та інших.
Далі доповідачка торкнулася проблеми справжнього часу. Вона зазначила, що у ті далекі роки було багато безкоштовних гуртків для дітей та молоді. Сьогоднішня ситуація різко контрастує із минулим досвідом: доступні молодіжні клуби та гуртки майже зникли. І тепер багато підлітків групами блукають містом або знаходять собі сумнівні розваги. Було б корисно, вважає краєзнавець, відновити добру традицію розвитку культурного дозвілля (на безкоштовному принципі) для підростаючого покоління. Знову відкрити доступні гуртки за інтересами, музичні ансамблі, спортивні секції. Таке відродження культурних традицій стало б запорукою майбутнього процвітання міста та виховання молодого покоління добрих городян.
Але особливе занепокоєння викликає доля самої будівлі Палацу культури металургів. Доповідачка не змогла мовчати про важливе – про те, як гірко їй бачити цей уже напівзруйнований Палац. Його стан з кожним роком стає все сумнішим, а після недавньої атаки з боку рф будівля практично залишилася без вікон другого поверху, ставши символом втраченої історичної спадщини. Як можна спостерігати таку картину? Що можна зробити, щоб врятувати колись гарну будівлю?
Ці питання обговорювали учасники зустрічі.
Продовжив захід Володимир Кашнер, краєзнавець, ветеран журналістики. Його пам’ять зберігає яскраві моменти молодості. Будучи студентом індустріального технікуму, він брав участь у команді КВК та був у складі оркестру “Юність”. Він згадав грандіозні концерти, організовані тоді студентами. Цей дух творчості та щирого мистецтва повертав учасників зустрічі в атмосферу молодих та енергійних років.
Оркестр “Юність” виник і розвивався на базі Індустріального технікуму. Володимир поділився спогадами про те, як у далекому 1965 році студенти готували концертну програму “У житті вкотре буває 18 років”. Сам він “працював” незмінним ведучим таких музичних програм. Володимир розповів про те, яким солідним був звичайний, на перший погляд, студентський оркестр. У ньому грали 4 саксофоністи, 3 тромбоністи, гітаристи, акордеоніст та інші музиканти.
Перед виступом багато репетирували, готували афіші та продавали квитки. Все було на найвищому рівні! А керував цим крутим оркестром артист Валентин Яценко. Як зазначив краєзнавець, музичні виступи “Юності” теж були серйозними, вони навіть за часом проходили не менше, ніж у професіоналів – по годині кожне відділення, а їх було два з перервою. Володимир згадував багатьох своїх друзів по оркестру, наприклад – Олександра Смольського, з яким разом проводили концертні програми. Деяких з них, на жаль, уже немає в живих. Адже час минає, а разом із ним, як це не сумно, йдуть і люди.
Також доповідач повідомив чимало цікавої інформації про танцювальний ансамбль “Дніпро”, керівник – заслужений артист СРСР Олексій Матвєєв. Виявляється, цей творчий колектив свого часу уславив наше місто своїми феєричними виступами. Ще в той час, коли поїздки за кордон були майже фантастикою, “Дніпро” їздив із гастролями по всій Європі. Якось танцюристи навіть з’їздили з концертом до Японії!
Багато цікавих історій з культурного минулого нашого міста розповів Володимир Кашнер. А на завершення своєї доповіді він поділився тим, що болить. Виявилось, уже знайоме питання. Володимира теж турбує подальша доля Палацу металургів, який зараз просто гине на очах усіх городян. Адже це місце, де відносно недавно кипіло культурне життя!
За словами краєзнавця, сюди приїжджали великі співаки та всесвітньо відомі оркестри, ансамблі. У залі цього Палацу була найкраща акустика, тож усі гастролери хотіли виступати саме тут.
Виступ доповідача підтримали багато хто в залі. Учасник почали згадувати, як колись тут був блискучий талановитий вокаліст Микола Решетніков, він співав, наче соловей. Його забрали згодом до столиці. Ще тут був дивовижний самородок Вершинін, він поїхав сам і десятки років теж виступав у столиці. Виявляється, випускники нашого музучилища не тільки завжди були найкращими серед колег-музикантів, а й затребуваними. Вони роз’їхалися по всьому світу, мають успішні кар’єри.
Ще говорили про те, скільки різних заводських клубів було у Кам’янському. Тільки Дніпровський коксохімічний завод мав 4 своїх клуби! Також працював палац культури Цементного заводу. А що лишилося сьогодні? Два Палаци культури на все велике місто і лише один Кіноконцертний зал на лівобережжі.
Чого ж не вистачає нашій культурі у Кам’янському сьогодні?
Учасники засідання дійшли єдиної думки: фінансування та меценатів. Де бізнесмени, які щиро хочуть підтримати талановитих письменників, художників, юних співаків та музикантів? Чи, наприклад, чому б не підтримати наш міський театр? Адже раніше, ще на початку 20 століття, меценати надавали велику підтримку обдарованим людям та закладам культури. Дуже добре було б відродити цю добру традицію!
Згадували краєзнавці ще багатьох працівників культури, які виїхали з країни, один із них – популярний артист Лев Абрамович Купершмідт, який десятиліттями виховував дітей у театральній студії . Про нього з теплом та любов’ю згадують у нашому місті досі.
Завершили зустріч краєзнавців привітанням Ірини Іваськів із вступом до Спілки журналістів. Леонід Бройтман урочисто вручив їй посвідчення та побажав творчих успіхів. Після ділової частини краєзнавці за старою традицією продовжили спілкування за чашкою чаю у теплій дружній атмосфері.
