На фронті він будував укріплення і командував підрозділом, а сьогодні — створює мистецтво, яке не лише зцілює, а й надихає. 28-річний Валентин Олексієнко із Київщини, ветеран 3-ї окремої танкової Залізної бригади, відкрив для себе нову мову — мову кольору й руху, навіть попри повну втрату чутливості нижче грудей.
Від фронту — до фарб
Травма, що змінила життя Валентина, сталася не в бою. Після виснажливого дня на передовій він пірнув у водойму, щоб змити бруд, та вдарився головою об дно. У результаті — ураження спинного мозку і повна втрата контролю над тілом нижче грудної клітки.
Проте саме під час реабілітації у львівському Центрі “Незламні” Валентин відчув: він усе ще може діяти — по-новому, творчо, вільно.
Натхнення прийшло з побутового моменту — Валентин побачив, як у творчій майстерні малює його дружина. І вирішив: спробую теж. Але замість пензля — візок. Замість тонкої роботи руками — оберти коліс, які залишають слід на полотні.
У реалізації цієї ідеї йому допомогла художниця Зірка Савка. Разом вони створили перший твір — і згодом техніка малювання колесами стала візитівкою Валентина.
Свій перший твір Валентин створив під час публічного перформансу в межах проєкту Healing Arts Lviv. Картина має символічну назву — “Повороти долі”. На ній — два кольори: жовтий і чорний.
“Жовтий — це світлий шлях, чорний — момент неочікуваного повороту. Але чорного менше. Бо навіть після болю — у житті більше світла”, — пояснює художник.
Фарба, як продовження тіла
Техніка Валентина — особиста і глибоко метафорична. Кожен мазок — це реальний рух його тіла у просторі, кожен слід — маршрут, який проходить колесо.
Проєкт Healing Arts Lviv надає простір для творчості людям з інвалідністю, ветеранам і тим, хто пережив травму. Свої роботи Валентин планує виставляти у галереях, а частину коштів від продажу — передавати на благодійність.
Джерело: Суспільне Культура