На спомин про художника, який народився, навчався та зробив свої перші творчі кроки у рідному місті Кам’янському. Про відомого творця написала свої спогади на сторінці у Фейсбуку директор міського музею історії Наталія Буланова:
“П’ятнадцять років тому, 8 червня 2010 р. відійшов у вічність Володимир Євтушевський, відомий український художник. Про універсальний талант українського митця свідчать його твори, виконані в різних техніках (мозаїка, темперний стінопис, вітражі, різьблення по дереву, гобелени, станкове олійне малярство тощо).
Володимир Євтушевський народився 7 червня 1941 р. у Дніпродзержинську (Кам’янському). Саме у нашому місті він зробив свої перші малюнки, навчаючись творчої майстерності у Миколи Косинського, в художній студії Палацу культури Горького.
Потім були роки навчання в Київському художньому інституті, який митець закінчив у 1967 р. Десять років творчого життя художника (1973–1983 рр.) пов’язані з Київським комбінатом монументально-декоративного мистецтва, де він виконав низку робіт.
З 1975 року брав участь в обласних, всеукраїнських, всесоюзних та міжнародних мистецьких виставках, в тому числі – і в рідному місті.
Музей історії міста з художником пов’язували теплі дружні стосунки. Він ніколи не забував про своє коріння, неодноразово приїздив до міста, відвідував музей.
Пам’ятаю наші довгі розмови про мистецтво. Художник входив до творчого об’єднання мистецтва андеграунду Фрипулья, ідеологом і лідером якого був Федір Тетянич, відомий український скульптор, художник, філософ, перший український перформер.
Ключове слово “фрипулья” з’явилося у середині 1970-х років. Для Євтушевського це була філософсько-естетична система. Ідеолог напряму Федір Тетянич вважав, що Фрипулья — це код, за яким людство, втілюючись у радіохвилі, або у промені сонця, буде відтворюватися у будь-якій точці простору, зберігаючи усю інформацію про себе.
Володимир Євтушевський й познайомив мене з Федором Тетяничем, у майстерні якого я побувала. Там був представлений випраний рушник, в центрі якого художник побачив сонце, промені якого розходилися у різні сторони, а також сферичні конструкції з металу, які митець використовував для діалогу з Всесвітом.
Майстерня Євтушевського знаходилась поряд з майстернею Тетянича, біля Бесарабського ринку в столиці. Багато робіт Євтушевського зберігалося й вдома, в його однокімнатній квартирі: великі гобелени, ікони, темперний живопис. Він гостинно приймав своїх земляків у Києві.
Останній його приїзд до рідного міста відбувся незадовго до смерті, але він не був схожим на людину, яка готується відійти в інший світ. Попри важку операцію, виснаження, художник мав багато планів на майбутнє, серед яких – і виставка в нашому музеї.
Вона відбулася, але, на жаль, як посмертна.
Сьогодні, згадуючи Володимира Євтушевського, як художника-нонконформіста, який критично сприймав радянську дійсність, намагаюся зрозуміти, що було основним у його творчості. Буденні історії маленьких людей і космічні імпульси Всесвіту, поєднані ним у єдину палітру, ім’я якої – Життя”.
Наша довідка
Євтушевський Володимир (нар. 1941) – український живописець, монументаліст. Народився в м. Дніпродзержинськ. Закінчив металургійний технікум (1959); Київський художній інститут, факультет живопису (1962-1967). У столичному цирку розписав стіну; оформив дитячу бібліотеку ім. Бойченко на Русанівці (Київ); розписав міську бібліотеку в Білій Церкві (1982). Роботи художника зберігаються в приватних колекціях України, Росії, Польщі, Чехії, Великобританії.
Джерело gs-art.com
