Нагадаємо, що 20 травня у Кам’янському стартував ювілейний XXX фестиваль-конкурс на найвищу театральну нагороду Придніпров’я “Січеславна 2025”. На здобуття першості зараз претендують 15 вистав, поставлених на сценах 10 театрів із Дніпра, Кам’янського, Кривого Рогу та Запоріжжя. Додам, цього року весняний театральний конкурс був унікальним, бо вперше відбувався за умов повномасштабної війни. Експерти вже провели підсумкове засідання та визначити лауреатів “Січеславни” у всіх загальних та індивідуальних номінаціях. Наразі червень, та «Січеславна 2025» наближається до свого завершення, а саме – до урочистої церемонії нагородження, яке відбудеться невдовзі. Рішення журі буде оголошено саме під час цієї церемонії.
А поки що є така можливість, журналіст сайту “Культура сьогодні” попросила поділитися думкою про фестиваль Юлію Щукіну, члена журі, завідувачку кафедри театрознавства Харківського національного університету мистецтв імені Котляревського:
– Я вперше на фестивалі “Січеславна”, у мене багато яскравих та добрих вражень. До речі, під час повномасштабної війни “Січеславна” не проводилась. Але цього року, незважаючи на військову ескалацію, фестиваль повернувся. Захоплююсь мужністю, цілеспрямованістю та організаторськими здібностями членів Спілки театральних діячів з Дніпропетровщини. Вашому регіону є чим пишатися, адже у вас вже 30 років проводиться театральний фестиваль, це дуже міцно. Фестиваль, як і раніше, має масштабність та глибину.
Тепер про склад нашого журі. Нас четверо театрознавців з різних регіонів України: Людмила Олтаржевська – Київ, Сергій Васильєв – Київ, Світлана Максименко – Львів, та я – з Харкова. Це важливо, адже ми всі по-різному сприймаємо театр.
За час проведення фестивалю ми переглянули багато спектаклів у Дніпрі, Запоріжжі, Кам’янському та у Кривому Розі: 15 спектаклів, поставлених на сценах 10 театрів! На цей раз дуже об’ємна програма фестивалю. Різні міста підготували вистави у таких несхожих стилях. Це свідчить про те, що театр дуже різний. І у вашому регіоні кожен театр знайшов свого глядача. Тут все співпало: бажання команди театральних діячів робити фестиваль та зацікавленість глядачів.
Останній раз у вас, у Кам’янському, ми дивилися «Ромео та Джульєтту», режисер – Сергій Чулков. Ця вистава – така класична версія Шекспіра, тут немає радикально нового погляду на п’єсу. Ми бачимо сучасні костюми в деяких героїв, але в інтерпретації немає інших акцентів, пов’язаних із сучасністю.
Що стосується іншої вистави, яку ми дивилися у вашому місті у перший день конкурсу – «Хто я є?» (за Славомиром Мрожеком), то він справив на мене найсильніше враження за весь період. У ньому розглядається тема емігрантів, режисер – Віктор Попов. Я вважаю, що у цій виставі щиро, по-справжньому реалізовано те, що болить в українців зараз і стосується багатьох. Тому що вони самі виїхали або тому, що вони стали волонтерами і стикаються з тими, хто змушений був переїхати, втративши все. Це розповідь про людей, які залишили рідні будинки. Про людей, які переживають внутрішню кризу, із травмованою душею. Хочу висловити подяку вашому театру за те, що режисер та актори так чесно та сміливо про це говорили.
Знаю, що серед глядачів є багато переселенців, адже триває війна. Тож такий фестиваль не може бути без громадської місії. Ми дивилися й інші спектаклі, у яких були акценти, пов’язані з воєнною темою. Наприклад, у вас у театрі йде спектакль «Матінка Кураж та її діти» (за Бертольдом Брехтом). На мою думку, це дуже потрібно, актуально зараз.
Можна сказати, що театральне мистецтво загалом і саме фестиваль “Січеславна” допомагає людям жити у наш непростий час. Це такий класний антидепресант, живий спосіб психотерапії, який дає віру, надію на краще. Дарує силу, енергію для відновлення балансу у житті та рівноваги у душі.
Коли городяни бачать афіші, читають про фестиваль, то вони розуміють, що тут будуть найкращі спектаклі. А це заряджає позитивним настроєм, виникає відчуття свята.
Хочу зазначити, що у Кам’янському музично-драматичному театрі ім. Лесі Українки побувала вперше. У мене склалося найприємніше враження. Насамперед, театр архітектурно неповторний. Ще він дуже доглянутий, відчувається господарська рука керівника. Слова подяки – директору театру Маргаріті Кудіній!
Ще дякую вашому театру за те, що актори тут грають від душі, талановито, по-справжньому. Режисери працюють із повною віддачею, професійно, відчувається майстерність. Знаю, що попереду театр матиме ще багато творчих здобутків.
Підготувала Віолетта Луньова
На знімку: Валентина Галацька та Юлія Щукіна
Фото: сцени зі спектаклю “Ромео та Джульєтта”
Фото з вистави “Хто я є?” – Фейсбук
