1 квітня минає 220 років від дня народження Платона Бориспольця — однієї з маловідомих, проте значущих постатей в історії українського мистецтва. Його ім’я, можливо, не так часто згадується в підручниках, однак внесок у розвиток літографії та живопису, а також зв’язок із Тарасом Шевченком, заслуговує на глибоку повагу й вшанування.
Народився Платон Борисполець у мальовничому селі Гоголів, що на Київщині, у родині приписних козаків та дворян. Його батько, Тимофій Борисполець, був не лише представником заможного стану, а й займав важливу посаду прокурора в судах Київської губернії. Освіта й виховання Платона відповідали становищу родини — у 1823 році він закінчив Другий кадетський корпус і отримав звання офіцера артилерії. Здавалося б, кар’єра військового була вже визначена, однак доля мала на нього інші плани.
Пристрасть до мистецтва не давала спокою серцю Бориспольця. Попри стабільність військової служби, він вирішив прислухатись до внутрішнього поклику й вступив до Петербурзької академії мистецтв. Спершу — як вільний слухач, а згодом — як учень одного з найвідоміших художників тієї епохи, Карла Брюллова. Під його керівництвом Борисполець опановував складне мистецтво живопису та літографії, виявляючи неабиякий талант і наполегливість.
Саме в академічних стінах сталося ще одне знакове знайомство — з Тарасом Шевченком. Їх поєднала не лише мистецька професія, а й спільна любов до України, її культури та народу. Ця дружба залишила по собі слід у творчості обох митців — як у візуальному, так і в духовному сенсі.
Джерело: МКСК