18 листопада в просторі PEN Ukraine відбулася визначна подія. Дмитро Лазуткін — поет, журналіст, телеведучий і військовослужбовець — презентував свою нову збірку віршів “Будемо жити вічно”. Книжка, написана під час війни, стала не особистим свідченням автора про події, які відбуваються тут і зараз.
Ця збірка — ніби документальна хроніка почуттів, страхів і надій. За словами самого автора, “це жорсткі тексти, дуже реалістичні й безжальні. Усі події відбулися насправді, всі герої — невигадані. Ця поезія — мов смажене м’ясо історії”.
Поезія з лінії фронту
Більшість текстів збірки написані під час служби у лавах Збройних Сил України. Дмитро Лазуткін проходив військову службу на Мелітопольському та Авдіївському напрямках у складі 47 окремої механізованої бригади “Маґура” та 59 окремої мотопіхотної бригади.
Поезія Дмитра унікальна тим, що, попри жорсткість і безжальність воєнної реальності, вона наповнена вірою. Вірою у життя, у людей, у силу слова.
Презентація книги приурочена до дня народження автора. Це особливий символізм: поезія, яка народилася в час війни, стає нагадуванням про життєстійкість і здатність мистецтва надихати, навіть коли навколо темрява.
Окрім нової збірки, Дмитро Лазуткін є автором низки поетичних книг, які вже стали частиною української літературної спадщини: “Дахи” (2003), “Солодощі для плазунів” (2005), “Червона книга” (2015) та інших. У 2024 році він отримав Національну премію України імені Тараса Шевченка — найвищу літературну відзнаку країни.
З квітня 2024 року Дмитро також обіймає посаду речника Міністерства оборони України.
Джерело: Еспресо