7 вересня на Міжнародному кінофестивалі в Торонто відбудеться світова прем’єра фільму “Рай” (“Eden”) дворазового володаря премії “Оскар” Рона Говарда (“Апполон-13”, “Код да Вінчі”), сюжет якого розказує історії кількох людей, які у 1930-х роках пересилилися на острів Флореана і жили там у повній ізоляції від всього навколишнього світу. Головні ролі у цій стрічці виконали Джуд Лоу, Ванесса Кірбі, Ана де Армас, Сідні Свіні, Даніель Брюль, Тобі Воллес і Фелікс Каммерер, а сценарій написав номінант на премію “Еммі” Ноа Пінк.
Глядачі можуть припустити, що події, про які розказується у фільмі “Рай”, є суцільною вигадкою. Його персонажі обурливі, а його історія здається химерною від початку до кінця. Але Говард був захоплений історією про поселенців Флореани відтоді, як вперше почув її 15 років тому під час сімейної відпустки. Скрупульозно вивчивши всі суперечливі свідчення цієї неймовірної історії Говарду вдалося зрозуміти, як перетворити їх на кіно.
Вас може шокувати, наскільки правдивий насправді є фільм. Моторошним у цій історії є те, що кілька людей вирушили туди, а половина з них померла або зникла – це вражає. Це ніби сезон шоу “Останній герой”, у якому люди реально помирали, – розказує Рон Говард.
Історія починається з німецького філософа, одержимого теоріями Ніцше та Шопенгауера, доктора Фрідріха Ріттера (Лоу) та його дружини Дори (Кірбі), які жили в повній ізоляції на цьому острові. Вони побудували власний дім, доглядали за своїм садом і тваринами в утопічному самодостатньому раю в дусі Ральфа Емерсона. У вільний час Ріттер нібито працює над посібником для нового способу життя, приймаючи свій статус короля Флореани, як його називають у міжнародній пресі.
Проте з прибуттям на острів німецької домогосподарки Марґрет (Свіні), її чоловіка Гайнца (Брюль) і їхнього сина Гаррі (Джонатан Тіттел) все змінюється. Поки дві родини намагаються пристосуватися до співіснування, на острові з’являється ще одна група – самопроголошена спадкоємиця на прізвисько Баронеса (Армас) та двоє вірних їй молодиків (Каммерер і Воллес), які виконувати будь-які її забаганки тв. накази. Так починається боротьба за владу на острові.
У фільмі є чимало дійсно вражаючих і навіть моторошних сцен. В одній з них героїня Сідні Свіні народжує дитину у віддаленій печері, оточеній дикими собаками. Вона залишається одна, коли у неї відходять води і не може знайти навколо себе жодної душі, щоб покликати на допомогу. Зйомки цієї сцени були досить важкими для акторки, оскільки температура повітря в цей день була приблизно 37-38 градусів.
Вона впоралася. Це було сиро, і вона була повністю в грі, так само як і її персонаж повинен був бути в той момент, – каже Говард.
Фільм знімали в австралійському Квінсленді, але Говард провів кілька тижнів, подорожуючи Галапагоськими островами з метою дослідження. Він знайшов справжнє місце, де відбулося це народження: “Ви дивитеся на печеру і не можете уявити, що хтось пережив таке, але це сталося”.
Іншу одну з важливих сцен у фільмі, спільний обід мешканців острова, знімали протягом трьох днів. Баронеса пропонує під час цього обіду обговорити умови мирного співіснування, а також аби хитро заявити своє право на владу. Під час цього обіду не обійшлося без насилля, співів і креативної гри з їжею. Ана де Армас стверджує, що ця сцена – найстрашніше, що їй доводилося робити у своєму житті.
Джерело: vanityfair.com