Нещодавно було підтверджено, що бронзовий бюст, який колись належав британському письменнику Горасу Волполу, насправді зображає римського імператора Калігулу. Це відкриття стало можливим завдяки тривалим дослідженням докторки Сільвії Даволі, кураторки маєтку Строберрі-гілл. Бюст Калігули стане центральним експонатом виставки “Мистецтво пошуку скарбів”, яка відкриється в Strawberry Hill House 28 червня.
Від Олександра Македонського до Калігули
Після смерті Гораса Волпола в 1797 році бюст мав кількох власників, і серед них були ті, хто вважав, що скульптура зображує Олександра Македонського. Проте, докторка Даволі протягом десяти років досліджувала цей артефакт і дійшла висновку, що це насправді бюст Калігули.
Прорив у дослідженні стався, коли Даволі зіставила малюнок бюста, замовленого Волполом у 1780-х роках, із бронзовою скульптурою, що зберігається в приватній колекції мистецтва та антикваріату інвестиційної компанії Schroders.
Історія бюста
Волпол отримав бюст від Горація Манна, британського посла в Італії. Манн стверджував, що скульптуру врятували з руїн Геркуланума після виверження Везувію. Даволі знайшла кілька листів про подарунок у архіві Строберрі-гіллу, що стали її відправною точкою у дослідженні.
Наприкінці 2023 року Даволі переглядала інвентар колекції Шредера для виставки у Строберрі-гіллі та випадково побачила сторінку з описом, що нагадував бронзу Волпола. Бюст доставили Руперту Гаррісу, лондонському фахівцю з консервації металу, який підтвердив, що бронзова композиція належить до предметів віком 2000 років. Пізніше експерт з римської іконографії доктор Дітріх Бошунг підтвердив, що це дійсно бюст Калігули.
Біографія Калігули
Калігула, чиє ім’я з латинської означає “маленький черевик”, отримав це прізвисько ще в дитинстві, коли ріс у таборі римських легіонерів разом із батьком-полководцем. У 37 році нашої ери, у віці 24 років, Калігула став третім римським імператором.
Він відомий своєю прихильністю до коня Інцитата, якого тримав у мармуровій стайні й навіть планував зробити консулом. Правління Калігули тривало чотири роки, поки його не вбила власна преторіанська гвардія.
Джерело: The Guardian