Нашу редакцію запросили на зустріч книжкового клубу “Книгозалежні”, і ми просто не змогли пройти повз цієї події. У місті, де культурне життя стрімко набуває нових форм, така ініціатива видалася нам надзвичайно важливою. Ініціаторками створення клубу стали кам’янчанки Олена та Анастасія. Ідея виникла з щирого бажання об’єднати книголюбів міста, адже подібних спільнот у Кам’янському відчутно бракувало.
Те, що починалося як затишна ініціатива, швидко переросло у справжній рух. 1 березня у ресторані «Дача» відбулася вже четверта зустріч клубу, яка зібрала рекордну кількість учасниць – 16 жінок. Цього разу у центрі уваги був один із найважчих романів сучасності – «Тисяча осяйних сонць» Халеда Госсейні.
Про те, як книга про Афганістан відгукується українками, про «літературну гігієну» та нічні ритуали читання – у нашому матеріалі.
Про ідею та формат
— Розкажіть, як виникла ідея створити таку спільноту в нашому місті?
Все почалося з простого бажання об’єднати книголюбів Кам’янського. Нам здавалося, що місту не вистачає подібних форматів, де можна не просто почитати, а й виговоритися. Сьогодні у нас вже четверта зустріч, і склад учасниць постійно зростає: цього разу нас уже 16, що на 5 людей більше, ніж минулого разу. Ми постійно на зв’язку, переписуємося і підтримуємо одна одну.
— Які книги ви вже встигли обговорити до сьогоднішнього дня?
Наш список досить різноманітний. Почали з «Незавершених справ» Ребекки Ярос, потім була святкова атмосфера з Венді Лоджіа і «Все, що я хочу на Різдво». Третьою книгою став роман Макса Кідрука «Де немає Бога» – він викликав справжню дискусію! Думки розділилися: хтось став фанатом автора, хтось категорично не підтримав героїв. І ось четверта книга – Халед Госсейні «Тисяча осяйних сонць».
Про досвід читання Госсейні
Сьогодні ви обговорювали дуже важку тему – життя жінок в Афганістані. Чи відчуваєте ви, що через наш власний досвід війни ми розуміємо героїв Госсейні глибше?
Читаючи про жахи війни, які описує автор, мимоволі проводиш паралелі з тим, що роблять росіяни з українцями зараз. Ми розуміємо, що реальну статистику вбитих, закатованих та зґвалтованих жінок там ніхто ніколи не дізнається. Це не просто рядки у книзі, це біль, який нам тепер зрозумілий на дотик.
— Читати такі книги емоційно виснажливо. Як ви справляєтеся з моментом, коли історія буквально «розбиває серце», а вам треба повертатися до реального життя?
Це дуже важко. Буває, читаєш вдома про непростий момент, і тут підходить дитина з якимось проханням. Перемкнутися миттєво неможливо. Ти продовжуєш дивитися на світ через призму цієї книги, сильно співчуваєш героям. Потрібен час, щоб вийти з цього стану, адже ти розумієш: попри художню форму, такі страшні ситуації відбуваються насправді.
Про «фільтри» та ритуали
— Чи є у вашому клубі «чорний список» авторів або тем?
Беззаперечно під забороною російські автори та їх твори. Ми категорично проти їхньої присутності в нашому житті. Дорога їм на макулатуру або в піч. Ми хочемо знайомитися з новими авторами, як закордонними, так і українськими. Наша мета – популяризувати українську літературу та нести українське в маси.
— Знайти час на книгу в 500+ сторінок у сучасному ритмі – це виклик. Як вам це вдається? Чи маєте ви власні ритуали?
Ритуал – це завжди святе: кава або чай і щось смачненьке. А основний час для читання – це ніч. Коли діти вже лягли спати, у нас починається свій процес. Як кажуть: «Місто засинає – прокидаються книгозалежні». Також «допомагає» відсутність світла: вимкнули електрику – значить, ідеальний час відкрити книгу.
Підсумки та плани
— Які оцінки отримала «Тисяча осяйних сонць» від вашого клубу?
За традицією ми виставляємо бали. Цього разу вони коливалися від 7 до 10 за десятибальною шкалою. Але через те, що доля героїв була надто важкою, наступну книгу ми будемо вибирати «веселішу».
— Як ви обираєте наступний твір і що читатимете у березні?
Ми обираємо книгу шляхом голосування у нашій групі в соцмережах серед варіантів, які пропонують самі ж дівчата. Більшість голосів визначить, у чию історію ми поринемо вже у перший місяць весни.
Зустріч клубу «Книгозалежні» – це набагато більше, ніж просто розмова про літературу. Це потужна жіноча енергія, взаємопідтримка та пошук відповідей на складні питання сьогодення через призму книг. У часи, коли важко знайти рівновагу, такі спільноти стають осередками світла та розуміння.
Бажаємо клубу «Книгозалежні» розростатися до масштабів читацького руху, а кожній учасниці – щоб кожна наступна книга не лише «розбивала серце» від співчуття, а й зцілювала душу, даруючи нові сенси та натхнення! Нехай ваша любов до читання тільки міцнішає.
Автор Ілона Мартем’янова
