За статистикою, станом на квітень 2025 року Кам’янське стало прихистком для понад 32 тисяч внутрішньо переміщених осіб. За кожною цифрою — втрачений дім, зруйновані плани та біль розлуки з близькими. Тетяна Реутова з Авдіївки — одна з тих, чиє життя війна розділила на «до» та «після».
Тетяна завжди вважала себе людиною точних розрахунків. Інженер-будівельник та землевпорядник за фахом, вона звикла працювати з картами та схемами. Свою другу вищу освіту в Харківському аграрному університеті ім. Докучаєва вона здобувала вже в часи АТО. Тоді інженер й подумати не могла, що кардинально змінить сферу діяльності та знайде своє покликання у витонченому мистецтві бісероплетіння.
Повернення до міста, де чекають
Доля вперше привела Тетяну до Кам’янського ще у 2015 році. Тут вона знайшла підтримку, але згодом повернулася до рідного краю. Коли ж почалося повномасштабне вторгнення, жінка вже знала, куди їхати: вона вирушила у місто, де на неї чекали.
У Кам’янському Тетяна знову зустріла подругу Катерину Колесник. Разом вони почали створювати прикраси для дівчаток-переселенок, намагаючись подарувати дітям хоч краплину радості.
Від перших браслетів до творчого простору
З 2022 року творчий тандем підтримала Центральна міська бібліотека ім. Т. Г. Шевченка, надавши приміщення для занять. Тут жінки опановували декупаж, плели браслети «шамбала», створювали новорічні іграшки та підвіски. Тетяна встигала все: волонтерити в хабі громади, працювати в Очеретинській селищній військовій адміністрації та розвивати свою майстерність.
Згодом бажаючих творити стало так багато, що виник цілий простір — «Вишивка бісером — майстерня для ВПЛ». Сюди приходять і переселенці, і місцеві мешканці. Спільна праця допомагає новачкам швидше адаптуватися в місті та знайти нових друзів.
Саме тут Тетяна зустріла майстриню Вікторію Куценко, яка прищепила їй справжню любов до бісеру. Сьогодні Тетяна вже сама впевнено ділиться творчим досвідом та навичками з іншими.
Світло крізь темряву
Починали майстрині з малого: плели на звичайних паперових коробках, пристосовуючи гребінці для тримання ниток, і вчилися за уроками на YouTube. Тепер у їхньому арсеналі — професійні станки та витончені вироби: гердани, силянки, сережки, кольє та брошки.
Жінки стали справжньою творчою родиною. Навіть під час відключень світла вони не зупиняються — створюють красу при свічках та ліхтариках. Важливим етапом стала виставка Очеретинської громади «Жінка, як весняне сонце», де напередодні 8 березня 2025 року Тетяна презентувала свої роботи.
Рецепт гармонії: бісер і кава
Майстриня стверджує: “Процес бісероплетіння – це неймовірний релакс, який ти сам створюєш. Головне перебороти непосидючість та мати бажання доєднатися до арттерапії. Хоча одного бажання достатньо, бо і з рухливістю можна плести. Прийдіть до нас на перше заняття, щоб з нами побути та зрозуміти, чи чіпляє вас бісероплетіння. Візьміть з собою лише бісер, а всім іншим поділимося”.
Тетяна вважає, що кожній людині під силу навчитися бісероплетінню, головне – зробити крок до своєї мети. Важливо й те, що творча кропітка робота формує нові нейронні зв’язки та допомагає відволіктися від тривожних думок. Крім того, якщо навчитися плести прикраси з бісеру, питання подарунків для близьких точно закриється.
А ще гурток – це не лише про творчість, а й про тепле спілкування з однодумцями за чашкою кави! Щотижня жінки збираються в бібліотеці, ведуть сердечну розмову, створюють нові вироби та чекають на новачків, адже тут раді всім!
Автор Вікторія Луцюк, студентка ІV курсу факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка
