У Дорослій бібліотеці Соцміста розквітла яскрава палітра кольорів – тут запрацював новорічний ярмарок виробів Петриківського розпису, який представляє авторські роботи художниці Єлизавети Полонської. З 1 до 31 грудня відвідувачі мають чудову нагоду не лише помилуватися витонченим мистецтвом, а й обрати унікальний декор для ялинки та інші святкові подарунки.
Талановита мисткиня не лише створює красу у традиційному стилі, а й активно ділиться знаннями з іншими: проводить майстер-класи, організовує виставки, працює з приватними замовленнями. Віднедавна вона ще й викладає художню майстерність у Волонтерському центрі Кам’янського на Затишній, 2. Пані Ліза – людина руху, натхнення і великої любові до української культури, яка оживає у її роботах. Окрім цього, вона успішно поєднує творчість та виховання двох синів, що робить її шлях у мистецтві ще більш надихаючим.
Ми поспілкувалися з Єлизаветою про руйнування стереотипів щодо “немодного” мистецтва, розпис військових трофеїв та мрію розмалювати танк квітами.
Від скепсису до захоплення
Часто здається, що шлях митця – це суцільна казка з дитинства. Проте Єлизавета зізнається: любов до Петриківки прийшла не одразу.
“Насправді ніякої казки спочатку не було. Коли закінчувала 9 клас у 2007 році, я точно знала, що хочу бути художницею. Мама запропонувала вступити до училища в Петриківці. Чесно кажучи, я засмутилась. Подумала: “що то за немодна штука?”. Це доводить, наскільки мало молодь тоді знала про наш розпис. Але коли я вперше побувала у місці створення цієї краси, поспілкувалася з майстринями і вивела першу квітку – забрала свої слова назад! Це справжній витвір мистецтва, унікальність нашої країни зі складними та цікавими деталями, в яких хочеться розбиратися постійно”.
Сучасна Петриківка: білий колір та свобода творчості
Сьогодні художниця не обмежує себе рамками. Залежно від задачі, вона створює як традиційні розписи, так і сучасні інтерпретації, використовуючи нові техніки та матеріали. Ми поцікавилися у Єлизавети, який колір, на її думку, «дихає» на полотні, і який є її особистим фаворитом. Майстриня зізнається: кожен її витвір починається з чистого листа, адже найкращою “ареною” для яскравого петриківського творіння вона вважає ідеально чистий, білий колір.
“Мабуть це білий. Не скажу точно коли, але якось я помітила, що дуже полюбила білий колір. Часто стала використовувати його в одязі, аксесуарах, а також в своїх роботах… Побачила білий блокнот? Вже бачу на ньому розпис. І так далі. Бо все подібне для мене – це чистий холст, який хочеться заповнити яскравими фарбами. І можливо для когось це буде банально, але хочеться сказати “фарби життя”. Коли мій витвір підіймає комусь настрій, це по-справжньому яскрава мить життя, вважаю.”
Мистецтво, що об’єднує покоління
Єлизавета має багатий досвід викладання – від малечі (з 4 років) до людей поважного віку. Зараз вона активно навчає малюванню у Волонтерському центрі на Затишній, 2.
“Різниця між дорослими та дітьми невелика. Якщо людина вперше бере пензлик – вона однаково уважно слухає, як малювати ті квітки-цибульки. І всіх однаково дивує, що витончений розпис можна створювати пальцем, піпеткою, рогозинкою або пензликом з котячої шерсті. Тому точно не варто сумніватися – починати вчитися ніколи не пізно!”
Найбільше натхнення для майстрині – це вдячні відгуки учнів та їхні щирі емоції, які мотивують не зупинятися.
Квіти на гільзах: мистецтво часів війни
У непростий для країни час Петриківський розпис став не лише символом ідентичності, а й потужним інструментом допомоги фронту. Єлизавета плідно співпрацює з волонтерами, перетворюючи атрибути війни на арт-об’єкти.
“Волонтери передають мені відпрацьовані снаряди, тубуси, гільзи. Я оздоблюю їх патріотичними сюжетами або традиційним розписом. Далі ці вироби йдуть на аукціони, благодійні ярмарки або як подарунки за великі донати. Я вдячна Богові за знайомство з такими Великими Людьми. Це моя можливість наближати Перемогу”.
“Мною також було виконане надвідповідальне замовлення для Ігумена Феодосія Козацької церкви Пресвятої Покрови: ікони для благодійників храму — Андрія Білоусова та Олександра Лукашова. Розпис виконано на дошках, що є ящиками з-під зброї з позицій Кам’янського ТРО. Дизайн поєднує класичний козацький розпис ікон, академічний живопис та елементи петриківського розпису“.
Крім того, створені артефакти, як-от вогнемет «Джміль» з портретом Шевченка і петриківським орнаментом, цинк від кулеметної стрічки з картою України та розписаний відстріляний вогнемет, тепер підіймають дух банку ПУМБ. Ці роботи є подякою за значну підтримку РЕБами та “Мавіками” для 31-ї бригади НГУ ім. генерал-майора Олександра Радієвського.
Є у художниці і смілива мрія, яка поки що не здійснилася:
“Бажання закралося, але ще не втілилося – розписати щось дуже велике. Військову техніку, наприклад. Позашляховик, танк чи навіть гвинтокрил”.
Три слова про головне
Наостанок ми запитали Єлизавету, які три слова найкраще описують її як мисткиню.
- Петриківка – те, що займає найбільшу частину серця.
- Волонтерство – праця заради перемоги.
- Розвиток – постійне прагнення нових знань.
Щиро дякуємо пані Єлизаветі за цю теплу розмову та за те, що вона щедро ділиться своїм талантом з усіма, хто прагне навчитися малювати “фарби життя”. Нехай її енергія, любов до Петриківки та невичерпне натхнення, яке вона дарує своїм учням, ніколи не згасають. Бажаємо, щоб кожен її чистий холст перетворювався на новий яскравий шедевр, сповнений добра і світла!
Запрошуємо всіх мешканців та гостей міста відвідати виставку-ярмарок у Дорослій бібліотеці Соцміста (вул. В. Пузирьова, 5А). Приходьте за святковим настроєм, унікальними подарунками та натхненням!
Автор: Ілона Мартем’янова
