Американська акторка Сара Джесіка Паркер, відома мільйонам як Керрі Бредшоу із культового серіалу “Секс і місто”, цьогоріч прожила свій, без перебільшення, літературний рік. Її давня мрія — стати суддею Букерівської премії — нарешті здійснилася. Паркер увійшла у світ великої літератури так глибоко, що це змінило її будні, ритм життя і навіть ставлення до читання.
Сара Джесіка Паркер присвятила минулий рік книжкам, а не знімальному майданчику. 153 прочитані твори — це більше, ніж просто підготовка, це повне занурення у світ історій, голосів і стилів. Для акторки, яка називає себе “ненаситною читачкою”, перші пакунки з книжками стали справжнім подарунком долі: вона отримала їх під час різдвяних канікул в Ірландії й відчула, що виграла літературну лотерею. Відтоді читання стало її режимом, роботою і способом дихати.
Цей марафон вимагав жертв. Родинні вечері, спільні перегляди фільмів, походи до театру — усе відійшло на другий план. Паркер читала всюди: у кабінеті з відчиненими дверима, щоби не почуватися ізольованою; на дитячих спортивних матчах, де знімала обкладинки з книжок, щоб не привертати уваги; між інтерв’ю, де інколи мала лише кілька секунд, аби дочитати абзац. Атмосферу читання доповнювали мелодії 1960-х — тибетські, українські, нігерійські, кенійські та кубинські — вони створювали у кімнаті легкість і відчуття подорожі.
Суддівство змінило Паркер фундаментально. Як видавчиня власного літературного імпринту у Zando, вона вже знала ціну добрій прозі, але Букерівська премія навчила її дисципліни й професійного читання. Паркер почала по-новому оцінювати форму, ритм, смисли й, найважливіше, — дозволила собі відкладати книжки. Те, що раніше здавалося мало не гріхом, у контексті премії стало необхідністю.
“Якщо на 110-й сторінці чекаєш, коли текст оживе, — час рухатися далі”, — чесно визнає акторка.
Одним з найскладніших етапів став відбір довгого списку: зі 153 книжок — лише 13. Це був період болючих втрат улюблених творів і водночас неймовірної гордості за ті, які пройшли далі. Після формування короткого списку Паркер навіть відчула дивну порожнечу — настільки інтенсивним був процес.
У суддівській кімнаті вона сиділа поруч із колишніми лауреатами й маститими критиками. І хоча спершу це лякало, дуже швидко акторка зрозуміла: суперечки — це не про помилки, а про багатоголосся літератури. Вона щедро ставила “зелений” у світлофорній системі оцінювання й активно відстоювала книжки, які любила. Фінальні обговорення тривали п’ять годин і мали одну умову — говорити про твори тільки позитивно. Саме тоді журі обрало переможця 2025 року — роман “Плоть” (“Flash”) британсько-угорського письменника Девіда Солоя, який Паркер назвала «унікальною, захопливою та емоційною книгою».
Після завершення премії Паркер повернулася до звичних вечерь, родинних прогулянок і повільного ритму. Але навіть у потязі близькі помітили її автоматичний жест — пальцем проводити сторінками, ніби знову треба поспішати. І тоді вона зрозуміла: поспіх позаду. Читання знову стало для неї тим, чим було колись — задоволенням, а не обов’язком.
Джерело: Суспільне Культура