МКІП додало до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України техніку вишивки “городоцький шов” або “городоцький стіб”.
Техніка вишивки, яка отримала потім отримала назву «городоцький шов», вперше була офіційно зафіксована у 1887 році на етнографічній виставці в Тернополі, де було представлене чоловіче та жіноче вбрання з села Керниця Городоцького повіту. Наразі ця техніка поширена у м. Городок, селах Угри, Братковичі, Черляни Львівської області. Також подібні техніки практикуються і в інших регіонах України, а також у деяких інших країнах світу, наприклад, у Польщі.
Техніка вишивки “городоцький шов” відрізняється густотою стібків та особливими візерунками. Щоб відновити це втрачене з часом мистецтво дослідники вивчали старі вишивки та записували спогади майстринь. Відродження техніки вишивки «городоцьким швом» розпочалося співробітниками Городоцькому історико-краєзнавчому музею. Поштовхом до цього став подарунок мешканки села Годвишня Марія Білоус, яка передала у 2010 році музею у подарунок сорочку, оздоблену характерним орнаментом, датовану 1910 роком.
Сьогодні “городоцький шов” – це не лише техніка вишивки, а й символ історії та ідентичності спільноти. Крім того, створення вишиванки є родинною цінністю. Де б не були вихідці громади, а вишиванки, оздоблені «городоцькими взорами», розповідають про їх ідентичність та їх духовне коріння, – йдеться у повідомленні на сайті МКІП.
