Увечері 19 серпня літня естрада Центрального парку Кам’янського наповнилася музикою, знайомими мелодіями та особливою атмосферою. Тут зібралися люди різного віку, яких об’єднала творчість Андрія Кузьменка — Кузьми Скрябіна. Вечір пам’яті “Життя красиве, коли кольорове… пісні, що говорять з нами досі” став не просто концертом, а теплою зустріччю зі спогадами, піснями та думками артиста, які й сьогодні залишаються напрочуд актуальними.
Кузьма Скрябін (Андрій Кузьменко) народився 17 серпня 1968 року. Тож щороку в серпні шанувальники його творчості по всій Україні згадують музиканта, слухають його пісні та повертаються до його щирих, часом веселих, а часом напрочуд глибоких думок про життя, любов, дружбу та Україну.
Цього року до такої музичної пам’яті долучилося й Кам’янське.
Ще до початку програми увагу привертало оформлення літньої естради. Уздовж майданчика розмістили чорно-білі фотографії Кузьми, його ранні та пізніші світлини, афіші концерту та QR-коди благодійного збору. На сцені чекав свого часу незвичайний «акваріум із передбаченнями» — картками з цитатами Кузьми, які глядачі могли витягнути для себе.
І вже з перших хвилин стало зрозуміло: цей вечір не буде вечором суму.
“Це не вечір жалоби. Це вечір життя”, — прозвучало зі сцени на початку програми. Життя людини, яка вміла говорити з мільйонами так, ніби сиділа поруч із тобою на кухні. Яка могла одним жартом сказати більше, ніж довгі пафосні промови. Яка не боялася бути собою, говорити незручні речі, сміятися і водночас дуже чесно говорити про Україну, людей, любов і свободу.
Саме таким — живим, щирим, трохи бешкетним і дуже справжнім — Кузьма залишився у пам’яті мільйонів.
Ведуча вечора Юлія Золотарьова запросила глядачів разом пройти сторінками його творчості. І кожна наступна пісня відкривала іншу грань музиканта.
Почали з “Місця щасливих людей” — композиції, яка нагадала про прості моменти, коли поруч саме ті люди, з якими не потрібно грати жодних ролей. А далі був ліричний Кузьма — ніжний і глибокий.
Олексій Чумак виконав “Спи собі сама”, а Єва Жучкевич — “Мовчати”. І в цей момент у глядацькій залі стало особливо тихо. Адже за звичним образом веселого та іронічного Кузьми завжди жив інший Андрій — дуже чутливий і уважний до людських почуттів.
Між піснями глядачі дізнавалися цікаві факти про життя музиканта. Наприклад, що в дитинстві він мріяв стати водієм сміттєвоза, а музику в його життя привела мама, яка працювала вчителькою музики. Що за освітою Кузьма був стоматологом і навіть мав звання лейтенанта медичної служби. Здавалося б, зовсім несподівані сторінки біографії.
Але саме з таких деталей і складається справжній образ людини — не ідола на сцені, а живого Андрія, який колись просто був хлопцем із Новояворівська.
Далі зі сцени одна за одною лунали “Люди як кораблі”, “Дельфіни”, “Сам собі країна”, “Мам”, “Старі фотографії”, “Маршрутка”, “Про любов” та інші відомі пісні Кузьми. І кожна з них мала свій настрій — від філософського й задумливого до веселого, драйвового та дуже ніжного.
Їх виконували: гурт “Слова зі стін”, Ксенія Вовк, Вікторія Мороз, Поліна Мала, Мадлена Рехвіашвілі та Олександр Нікологорський.
І кожна композиція знаходила свого слухача.
Особливо тепло було спостерігати за наймолодшими гостями вечора. На концерті було чимало родин із дітьми, і малеча — від двох до семи років — зовсім не збиралася просто сидіти на стільчиках. Діти ловили мелодію, підтанцьовували й щиро віддавалися музиці. Зворушливо було дивитися на зовсім маленького хлопчика — на вигляд йому було близько півтора року. Він уже так добре відчував ритм, що впевнено підтанцьовував під музику, ніби йому зовсім не потрібні були слова, щоб зрозуміти Кузьму.
Мабуть, саме в такі моменти особливо відчуваєш, що його музика справді живе далі — і знаходить нових слухачів навіть серед тих, хто ще тільки вчиться говорити.
Хтось тихенько підспівував знайомі слова, хтось усміхався, згадуючи улюблену пісню, а хтось просто слухав, дивлячись на фотографії Кузьми на екрані. Особливо тепло публіка реагувала на “Старі фотографії” — композицію, яка, здається, сьогодні звучить ще глибше. Адже фотографії справді зберігають те, що ми боїмося втратити: людей, місця, моменти, якими колись жили.
Окреме місце у програмі посіла тема України.
Кузьма багато подорожував країною, бачив її не з парадних вікон, а з дороги — з її містами, селами, ямами, людьми, сміхом і проблемами. Його «Сам собі країна» сьогодні звучить особливо сильно. Держава починається не десь далеко, а з кожного з нас — з наших рішень, відповідальності та небайдужості.
Не оминули під час вечора й тему війни. Кузьма не дожив до повномасштабного вторгнення, однак багато його думок про свободу, відповідальність та байдужість сьогодні сприймаються по-новому. І, слухаючи його пісні тепер, мимоволі ловиш себе на думці, наскільки багато з того, про що він говорив, залишається важливим для України й зараз.
А потім настав час для особливої частини вечора — «передбачень від Кузьми». Глядачі витягували картки з його цитатами, читали їх уголос і посміхалися. Здавалося, ніби сам Кузьма знову десь поруч — зі своїм фірмовим гумором та прямотою.
А завершення вечора стало по-справжньому кольоровим.
Після лотереї та розіграшу подарунків на сцену вийшли всі учасники концерту. Зазвучала “Кольорова”, а разом із музикантами та співаками підхопила пісню й публіка. У небо злетіли різнокольорові кульки, і ця картина стала символічною крапкою вечора.
Бо, мабуть, саме цього Кузьма й хотів би: щоб його пам’ятали не лише зі сльозами на очах, а з усмішкою. Щоб слухали його пісні, обіймали близьких, не боялися бути собою, помічали прості радощі та не відкладали життя “на потім”.
“Життя красиве, коли кольорове” — цього вечора ці слова звучали не просто як назва концерту. Вони стали його головною думкою.
Організаторами вечора пам’яті виступили:
центр служби крові “Біофарма Плазма”, управління культури Кам’янської міської ради та Молодіжна рада міста. Проведенню заходу також посприяли партнери — ГО “Бджола”, ГО “Фонд розвитку Кам’янського”, управління молоді та спорту Кам’янської міської ради, БФ “Ми з Кам’янського”, Парк культури та відпочинку міста Кам’янського, БФ “ПВУ Ватага” та ТМ “Трістана”.
Дякувати Кузьмі за музику можна по-різному. Цього вечора Кам’янське зробило це піснями.
І, можливо, найкращим фіналом стали слова, які прозвучали зі сцени: “Дякуємо, Кузьмо, за музику, яка об’єднує!”
Музика справді залишилася. А разом із нею — його голос, його жарти, його чесність і те саме відчуття, що життя треба проживати зараз. Яскраво. Щиро. По-справжньому. Кольорово.
Автор Віолетта Луньова
Фото Віолетта Луньова
